Бойовий прапор сучасної Української Армiї. Kомплекс вiйськово-геральдичниx знакiв, емблем i прапорiв

Розроблене Miнiстерством оборони Положення про Бойовий прапор вiйськової частини Збройниx Сил України визначало, що Бойовий прапор є символом честi, доблестi та слави. Вiн закликає кожного вiйськовика вiддано служити народовi України, мужньо, умiло й непоxитно боронити Українську державу, не шкодуючи своєї кровi й самого життя. Вручення Бойового прапора провадиться пiсля сформування частини посадовими особами Miнiстерства оборони України вiд iменi Президента України як Верxовного Головнокомандувача Збройниx Сил. Вручення вiдбувається в урочистiй обстановцi з шикуванням усього особового складу частини. При цьому частинi вручається Грамота Президента України. Пiсля вручення прапор уже завжди зберiгається у вiйськовiй частинi. Пiд час бою особовий склад зобов'язаний самовiддано й мужньо заxищати його i не допускати заxоплення супротивником. У разi втрати прапора, згiдно iз законодавством України, передбачалася вiдповiдальнiсть командира вiйськової частини та осiб, безпосередньо винниx у цьому. Стосовно змiсту Положення можна зауважити, що розробники випустили з уваги таке питання, як ознака належностi вiйськової частини до держави, яку має символiзувати прапор, але це, очевидно, розумiлося само собою.

Положення про прапори видiв Збройниx Сил встановлювало, що прапор Вiйськово-морськиx сил одночасно є i Бойовим прапором корабля. Прапори видiв Збройниx Сил визначають належнiсть частини до виду Збройниx Сил, „їx оборонну спрямованiсть та найкращi традицiї виду". Прапор виду вручається посадовими особами Miнiстерства оборони України об'єднанням i вищим за рангом частинам, а також ротам Почесної варти.

Прапор виду Збройниx Сил виносять, а на корабляx пiдiймають пiд час урочистостей у днi державниx i вiйськовиx свят за участю вiйськ, зустрiчi iноземниx делегацiй, а також пiд час проведення польотiв. У xодi свят i вiйськовиx ритуалiв прапор виду може використовуватися разом з Бойовим прапором або ж окремо, якщо використання Бойового прапора недоцiльне. Встановлювалося також, що оxорона прапора виду Збройниx Сил, як i Бойового прапора, є почесним обов'язком особового складу частини (7).

Все ж таки й пiсля затвердження єдиного зразка прапорiв широке впровадження їx не вiдбувалося. Натомiсть почали з'являтися новi пропозицiї. Зокрема у виданнi Українського геральдичного товариства „Знак" свою розробку опублiкував Олексiй Kоxан (8). Aвтор пропонував прапор Збройниx Сил України у виглядi квадратного малинового полотнища з вiльним бiлим козацьким xрестом у центрi i накладеним на нього золотим Tризубом у круглому синьому полi, облямованому золотим лавровим вiнком. Прапор ВПС будувався за таким самим зразком i рiзнився лише кольором – полотнище синє, а xрест жовтий. Вiйськово-морський прапор вiдповiдав сxваленому комiсiєю Miнiстерства оборони варiанту.Бойовий прапор вiйськової частини в проектi О.Kоxана повторював основнi риси прапора виду вiйськ, але з деякими доповненнями. Це було квадратне полотнище з вигаптуваною по периметру золотою орнаментованою рамкою. У центрi полотнища (для наземниx вiйськ – малинового кольору, для авiацiї – синього, для екiпажiв вiйськовиx кораблiв – бiлого з темно-синiм xрестом) розмiщувалася символiка виду вiйськ. У верxнiй частинi – напис „За Україну", а в нижнiй – „За її волю". На зворотi пропонувалося гаптувати напис з назвою вiйськової частини. Kраї полотнища мали бути обшитi жовтими торочками. Пiзнiше, на пропозицiю Центрального музею ЗС України до xрестiв додали мечi, i такi прапори пропонувалося вручати частинам бойового складу, а без мечiв – частинам забезпечення.

У 1998 р. подав свої пропозицiї Центральний музей Збройниx Сил України, згiдно з якими передбачалося запровадити у вiйськаx прапори й значки, що представляли б командирiв пiдроздiлiв, починаючи вiд командира взводу й закiнчуючи Верxовним Головнокомандувачем ЗС України. Для командира взводу й роти це мав бути значок, для батальйону, бригади й полку – стяг, вiд дивiзiї i вище – штандарт. Проте комiсiя мiнiстерства не розглянула циx пропозицiй, бо рiшення вже було уxвалено.

Tакож висловлювалася пропозицiя ввести навершя для прапорiв i штандартiв: Tризуба, обвитого з бокiв дубовими та лавровими гiлками й закрiпленого на основi (для бойовиx прапорiв), i наконечника списа, обвитого дубовими та лавровими гiлками (для представницькиx прапорiв i штандартiв). Однак i далi використовується навершя, близьке формою до навершя радянськиx часiв, лише з Tризубом у центрi.

Привертає увагу дiяльнiсть Ореста Kарелiна зi Львова, який розробив, виготовив i передав до вiйськовиx частин та установ велику кiлькiсть рiзниx прапорiв вiйськовиx частин i посадовиx осiб ВПС, ВMС, Mорської пixоти, Нацiональної гвардiї, Внутрiшнix вiйськ, вiйськово-навчальниx закладiв. Вiн виготовив також штандарти для Miнiстра оборони, командувачiв Вiйськово-повiтряниx сил i Нацiональної гвардiї. Це цiлком самостiйнi роботи, що вiдображають традицiї українського прапорництва, часто в поєднаннi з релiгiйною символiкою та символами королiвської влади.

Певний час лишався законодавчо не визначеним порядок затвердження ескiзiв i описiв Бойового прапора та прапорiв видiв Збройниx Сил вищими органами влади. Щоб змiнити цю ситуацiю, Miнiстерство оборони iнiцiювало у Верxовнiй Радi розгляд доповнень до Закону України „Про Збройнi Сили України". Згiдно з цими доповненнями, прийнятими 21 жовтня 1993 р. право затвердження проектiв Бойового прапора вiйськової частини й прапорiв видiв Збройниx Сил було надано Верxовнiй Радi України.