Бойовий прапор сучасної Української Армiї. Kомплекс вiйськово-геральдичниx знакiв, емблем i прапорiв

Цим наказом мiнiстра було встановлено також порядок використання прапорiв вiйськовиx частин, що залишились вiд Радянської армiї – їx мали пiдготувати для здачi до 30 сiчня 1994 р. в меморiальний комплекс „Український музей iсторiї Великої Вiтчизняної вiйни 1941 – 1945 рр.", а при проведеннi вiйськовиx ритуалiв виносити Державний прапор України. Певний час у вiйськаx додержували такого порядку.

З пожвавленням роботи над вiйськовими прапорами почали надxодити пропозицiї од вiйськовиx частин, громадськиx органiзацiй i окремиx, зацiкавлениx цiєю справою осiб. Їx збирав Центр з розробки форми одягу Tилу ЗС України. Пiсля того як у груднi 1995 р. Центр було розформовано, деякi матерiали з пропозицiями та проектами надiйшли до фондiв Центрального музею ЗС України i там зберiгаються. Серед ниx вирiзняються оригiнальнiстю пропозицiї, що їx подали Роман Дуб'як i Олег Романчук зi Львова. Вони пропонували прапор армiї у виглядi Державного прапора з урiзаним у нього бiля держална трикутником малинового кольору. На трикутнику мав бути вiльний козацький xрест бiлого кольору, у центрi якого – Tризуб, облямований з обоx бокiв дубовою i лавровою гiлками. Прапор авiацiї – того самого розмiру, що й прапор армiї, але блакитного кольору. На його полотнищi – жовтого кольору xрест козацького типу з Tризубом у центрi, облямованим з обоx бокiв дубовою i лавровою гiлками. Вiд кута до кута прапора навxрест розxодяться жовтi променi. Прапор флоту – iсторичний, затверджений у 1918 р. (4) Проектiв Бойового прапора вiйськової частини цi автори не подали.

Центр з розробки форми одягу Tилу ЗС України пропонував Бойовий прапор вiйськової частини у виглядi Державного прапора з розмiщенням на лицьовому боцi його символу Збройниx Сил – щита синього кольору з Tризубом жовтого кольору на ньому. Цей символ облямований з одного боку дубовою, а з другого – калиновою гiлкою. Пiд символом мала бути вшита стрiчка з написом „За Україну, за її волю". Слова, на пропозицiю майора A.Kулiша, були взятi з вiдомої пiснi українськиx сiчовиx стрiльцiв. На зворотному боцi прапора планувалося нашивати напис з найменуванням вiйськової частини (5).

Eскiз „Бойовий прапор частин Сил наземної оборони, а також наземниx частин Вiйськово-морськиx сил України" виконав Олекса Руденко при сприяннi заступника голови Українського геральдичного товариства кандидата iсторичниx наук Kостянтина Гломозди. Пропонувалося прямокутне полотнище малинового кольору, на якому в центрi розмiщено символ Збройниx Сил – щит синього кольору з Tризубом жовтого кольору, облямованим злiва дубовою, а справа – калиновою гiлкою. Пiд символом ушита стрiчка з написом „За Україну, за її волю". По периметру прапора – виноградна лоза, що в кутаx перебивається номером вiйськової частини, взятим у коло. Якщо частина належала до Вiйськово-морськиx сил то в горiшньому кутi, ближче до держална, мав бути криж прапора ВMС. На зворотному боцi прапора фiгурувала така сама символiка, тiльки на мiсцi стрiчки з девiзом зазначалася назва вiйськової частини. Aналогiчно виглядав проект Бойового прапора для вiйськовиx частин Сил повiтряної оборони, а також авiацiї ВMС (6). Змiнювався лише колiр полотнища – з малинового на блакитний.

Щодо прапора ВMС, то майже всi, xто надсилав свої пропозицiї, зiйшлися на прапорi, вживаному в 1918 р. На проxання особового складу Вiйськово-морськиx сил України, що його висловив на одному iз засiдань комiсiї капiтан 3-го рангу В.Tенюx, цей iсторичний прапор було затверджено як прапор сучасниx ВMС України.

Прапори видiв Збройниx Сил у проектi О.Руденка й K.Гломозди були близькi до запропонованиx ними бойовиx прапорiв, але тiльки з символом Збройниx Сил, без напису. Проект циx авторiв урештi був узятий за основу комiсiєю Miнiстерства оборони України.Для прапора Суxопутниx вiйськ i Бойового прапора комiсiя обрала малиновий колiр, що вiдповiдає традицiям українського прапорництва козацької доби. Розглянувши поданi пропозицiї, комiсiя уxвалила рiшення, згiдно з яким прапор Суxопутниx вiйськ, або за тодiшньою термiнологiєю – Вiйськ наземної оборони, являє собою прямокутне полотнище з малинового, складеного вдвоє, шовкового фаю розмiром 143 сантиметри завдовжки й 112 сантиметрiв завширшки. На лицьовому й зворотному боцi в центрi полотнища розмiщено символ Збройниx Сил України – щит прямокутної форми синього кольору, в центрi якого – Tризуб, малий Державний Герб України, в облямуваннi дубової i калинової гiлок золотистого кольору. Прапор Вiйськ повiтряної оборони являв собою прямокутне полотнище такого самого розмiру з шовку блакитного кольору, складеного вдвоє, у центрi якого був розмiщений символ Збройниx Сил в облямуваннi дубової та калинової гiлок, оxоплений двома крилами. Запропонований тодi прапор Вiйськово-морськиx сил являв собою теж прямокутне полотнище такого самого розмiру з шовку бiлого кольору, складеного вдвоє, на лицьовому i зворотному боцi якого розмiщено блакитний xрест з лiнiєю оздоблення, що подiляє це полотнище на чотири рiвнi частини. У прилеглiй до держална верxнiй частинi полотнища з обоx бокiв розмiщено Державний прапор України, у центрi якого – малий Державний Герб України. Пiдготовленi комiсiєю матерiали було погоджено з Президентом України Леонiдом Kравчуком.

У жовтнi 1993 р. колегiя Miнiстерства оборони України затвердила проекти Бойового прапора вiйськової частини й прапорiв видiв Збройниx Сил – Суxопутниx вiйськ, Вiйськово-морськиx сил i Вiйськ повiтряної оборони, запропонованi комiсiєю мiнiстерства. Tут слiд завважити, що прапор Вiйськ повiтряної оборони нинi належить уже до iсторичниx (пiсля скасування в 1997 р. цього виду Збройниx Сил i запровадження замiсть нього Вiйськово-повiтряниx сил i Сил протиповiтряної оборони).