Ручні осколкові гранати РГН/РГО
Ручна осколкова наступальна ударно-дистанційна граната РГН і ручна осколкова оборонна ударно-дистанційна граната РГО призначені для ураження супротивника осколками відповідно у наступальному й оборонному бою. На відміну від всіх випущених радянських гранат відрізняються тим що мають ударно-дистанційний запал який спрацьовує не тільки після вичерапння певного часу, а й під час зіткнення з твердою поверхнею.
Мал. 1. Ліворуч - ручна наступальна осколкова граната РГН; праворуч - ручна осколкова оборонна граната РГО.
Розроблена в СРСР і прийнята на озброєння в Радянській Армії наприкінці сімдесятих років.
Вибух гранати відбувається при зустрічі гранати з поверхнею. Зривник всюдибійний, тобто для нього немає значення якою частиною граната вдарилася об поверхню, не має значення положення поверхні (вертикальне, горизонтальне, похиле). Має значення лише швидкість гальмування гранати при зустрічі з поверхнею. При ударі об поверхню води або пухкий сніг, зривник може не спрацювати.
С метою підвищення безпеки гранатометника й забезпечення невибуху гранати при випадковій зустрічі її з перешкодою на близькій відстані від гранатометника зривник зводиться тільки через 1.3-1.8 сек. після того, як буде відпущений запобіжний важіль (граната кинута) тобто, якщо граната в цей час удариться об що-небудь, то вибуху не відбудеться.
Якщо вибух гранати не відбувся від зривника ударної дії (граната не кинута,але важіль відпущений; граната кинута, але впала до вичерпання часу запобігання; граната усе ще перебуває в польоті) то після закінчення 3.2-4.2 сек після того, як буде відпущений запобіжний важіль, відбудеться самоліквідація гранати її підривом. У цьому плані граната працює точно також, як і гранати Ф-1, РГ -42, РГД -5.
Конструктивно гранати РГН/РГО складаються з корпусу, заряду вибухової речовини, запала УДЗ.
Корпус гранати РГН складається з двох напівсфер з алюмінієвого сплаву з внутрішньою насічкою. На відміну від неї корпус гранати РГО иає чотири напівсфери (дві зовнішні й дві внутрішні) виготовлені зі сталі. Ззовні корпус РГО має насічку, що є основною зовнішньою ознакою яка відрізняє її від гранати РГН. У верхній частині гранат розташована трубка для запалу, яка при від'єднаному запалі закривається пластмасовою пробкою. Під стаканом в центрі гранати розташовано детонатор.
Мал. 2. Будова гранат: А - РГН; Б - РГО:
1- пробка; 2- втулка; 3- трубка; 4- верхня зовнішня напівсфера (в гранаті РГН - алюмінієвий сплав, в гранаті РГО - сталь); 5- розривний заряд; 6- нижня зовнішня напівсфера (в гранаті РГН - алюмінієвий сплав, в гранаті РГО - сталь); 7- кільце; 8- детонатор; 9- внутрішня верхня сталева напівсфера; 10- внутрішня нижня сталева напівсфера.
Ударно-дистанційний запал УДЗ
Головною "родзинкою" гранати є Ударно-дистанційний запал УДЗ. Запал зібрано у пластмасовому корпусі і складається з наступних механізмів: накольно-запобіжного механізму, датчика цілі, дистанційного пристрою, механізму дистанційного зведення, та детонаційного вузла.
•Накольно-запобіжний механізм забезпечує безпеку в поводженні з гранатою, містить в собі ударник з жалом, пружину, чеку з кільцем, заглушку, планку й капсуль. Ударник повертається на вісі й під дією пружини, яка працює на кручення.
•Механізм дальнього зведення призначений для зведення запалу на віддалі від кидаючого через 1-1,8 секунд після кидка. Складається з двох втулок з піротехнічним складом, стопори, движок, капсуля й пружини.
•Датчик цілі забезпечує спрацювання запалу при ударі по перешкоді й складається з інерційного тіла (грузика), гільзи, жала, пружини й втулки.
•Механізм самоліквідації (дистанційний пристрій) забезпечує сповільнення підриву гранати після кидка впродовж на 3-4 секунди. Він складається з втулки з сповільнюючим складом, і капсулем детонатором.