Збройні сили в період національно-визвольної боротьби 1917-1920р.

14 грудня 1918 р. після відмови П. Скоропадського від влади було відновлено Українську Народну Республі¬ку. Військові сили України на цей час складали 300 ти¬сяч чоловік, але їхня бойова здатність була низькою: не вистачало кваліфікованих військових кадрів, залишило¬ся мало регулярних військових частин, повстанці були погано організовані.

До початку громадянської війни військо Директорії складалось із 6 дивізій, двох корпусів - Запорізького і січо¬вих стрільців. Решта військових формувань була нес¬тійкою, поступово втрачала свою військову силу. Після поразки в боях з Червоною Армією на Правобережжі України Наддніпрянську армію було реорганізовано й переведено на Волинь. Директорія УНР почала ко¬ординувати дії двох українських армій - Наддніпрянсь¬кої та Галицької. Проте досконало організувати їхні си¬ли і резерви не вдалося, і після п'ятимісячних боїв укра¬їнська армія зазнала поразки. Центр збройної боротьби українського народу за своє визволення перемістився у Західну Україну. Уряд Директорії в грудні 1919 р. ви¬знав Західно-Українську Народну Республіку (ЗУНР), а ще раніше - у січні 1919 р.- в Києві було проголоше¬но акт злуки українських земель.

Українська Галицька Армія (УГА) була створена на території Західної України на початку 1919 р. Вона на¬лічувала 45 куренів піхоти, 40 артилерійських батарей, кілька сотень кінноти. На озброєнні було близько 25 ти¬сяч гвинтівок, 150 гармат і до 600 шабель. В складі УГА була авіаційна сотня, багато допоміжних військових під¬розділів. Уряд Директорії передав УГА шість бронема¬шин. Загальна чисельність УГА з тиловими частинами наприкінці 1919 р. становила до 100 тисяч чоловік.

У військових силах УНР набули розвитку нові, ще не відомі в історії способи ведення бойових дій. Біль¬шість армій того часу у війні наступали на ворога суціль¬ним фронтом завширшки до тисячі кілометрів. Українська армія виявляла надзвичайну рухливість, мобільність, маневреність, бо мала невеликі військові підрозділи (загони) на всій фронтовій території. Одним з головних засобів боротьби (оборони, наступу) були броньовані поїз¬ди, бронемашини, під прикриттям яких діяли піхота і кіннота. Першими в бій вступали бронепоїзди, броне¬машини, за ними розгорталась у бойову лінію піхота. Бронепоїзд складався з бронепаровоза, броневагонів, зміц¬нених спеціальними брусами і металом, та з 2-4 платформ прикриття. Бронепоїзд був озброєний кількома кулеме¬тами та 1-2 легкими польовими гарматами. Бронема¬шини, озброєні кулеметами й іноді гарматою, використо¬вувалися для ведення розвідки, бойової охорони піхоти, зв'язку.

Основною тактичною одиницею піхотних частин бу¬ли курені; 3-5 куренів об'єднувались у бригади.

Зброя була трофейною, зарубіжного зразка (австрій¬ська, німецька, російська). Кулеметні відділення піхоти були озброєні кулеметами системи Шварцльозе.

Деякі сотні мали відділення мінометів і польових гармат. Зброєю стрільця (піхотинця) була гвинтівка системи Манліхера, пізніше гвинтівка російського зразка, гранати.

У складі бригади, полку було по 4-5 артилерійсь¬ких батарей; кожна мала по 4-5 гармат. У бригаді була принаймні одна батарея далекобійних гармат чи гаубиць (калібр 105 мм) і три батареї польових гармат (австрійсь¬кі - 78 мм, російські - 75 мм).

Авіаційний полк (ескадра) мав 200 літаків (німець¬ких і французьких); вони здійснювали розвідку, знищу¬вали військові об'єкти і літаки противника.

Кіннотники були озброєні шаблями і короткими гвинтівками. Кожна кінна сотня мала, крім того, від¬ділення легких кулеметів.

В Українській Галицькій Армії були також допоміж¬ні військові підрозділи: господарські, командні, польової жандармерії та ін. Нове поповнення війська навчалося при військових частинах в окремих навчальних групах.

Бійці Наддніпрянської армії не мали однотипної форми, а носили власні або трофейні одяг і взуття. Дещо краще цю проблему було розв'язано в УГА. Військовий мундир бійців УГА був подібний до австрійського; вони носили короткий піджак (блузу), штани з обмотками, черевики або чоботи. Усім видавалися короткі плащі та округлі шапки з м'яким дном і твердим обідком, забар¬вленим відповідно до роду військ. Відзнаки посад наши¬валися на рукав; це були срібні стрічки різної ширини і в різній кількості (мал. 9).

УКРАЇНСЬКІ ВІЙСЬКОВІ ФОРМУВАННЯ ПЕРІОДУ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ