Про танкові підрозділи іноземних армій у військових конфліктах
Після нарощування сил ізраїльські війська перейшли в контрнаступ і до середини дня 10 жовтня вишли на лінію перемир'я по усьому фронті. На напрямку головного удару ізраїльтяни використовували бронетанковий бригади. Їхнє подальше просування било зупинене після підходу іракської танкової дивізії і йорданської бронетанковий бригади.
На єгипетському фронті до результату 6 жовтня піхотні дивізії форсували Суецький канал, зломили опір ізраїльтян і опанували опорними пунктами першої позиції, а 8 жовтня захопили два армійських плацдарми глибиною до 10-12 кілометрів кожний. Протягом 9-13 жовтня вони закріплювалися на досягнутих рубежах. Одночасно йшло перекидання других ешелонів і резервів. Почата 14 жовтня спроба подальшого наступу частиною сил успіху не мала. Просунувши на 6-10 кілометрів, вони зустріли завзятий опір. Виявилося, що їм протистояло майже 200 окопаних танків, артилерія і ПТРК.
15 жовтня ізраїльські війська (18 бригад, з них 9 бронетанкових) при масованій підтримці авіації перейшли в контрнаступ, наносячи головний удар на ісмаільскому напрямку. 16 жовтня ізраїльським військам удалося потіснити правофлангову бригаду єгипетської 2-й армії і прорватися до Великого Горького озеру в районі станції Хамса. При цьому загін із семи танків, що плавають, і восьми бронетранспортерів з піхотою переправився на західний берег озера і захопив плацдарм у районі станції Убу-Султан. У наступну ніч були перекинуті бронетанкові і мотопіхотні бригади. Загальне число танків досягло 200 одиниць.Ранком 19 жовтня війська, що знаходяться на плацдармі, перейшли в рішуче настання. Його особливістю стало широке застосування танків дрібними групами (до роти з мотопіхотою і ПТУР на БТР). Діючи на широкому фронті, вони знаходили слабкі місця в обороні єгипетських військ і проривались їм у тил. До результату 20 жовтня на плацдармі знаходилося вже п'ять ізраїльських бригад (три бронетанкові і дві механізовані), які за добу розширили його до 30 кілометрів по фронті і 20 у глибину.
Таким чином, перелом у ході війни, успіхи ізраїльської армії на заключному її етапі в значній мірі били достигнути завдяки раціональному застосуванню танків і танкових військ, умінню використовувати їхня рухливість, захищеність і вогневу міць.
У будь-якому варіанті на основні танки покладалося виконання головних бойових задач. У наступальному бої танкові підрозділи і частини використовувалися масовано на напрямку головного удару. Велика увага приділялася організації взаємодії танків і мотопіхоти, що діє на БТР. Остання переважно випливала безпосередньо за чи танками за флангом їхнього бойового порядку. При цьому вважалося, що мотопіхота повинна залишатися на машинах як можна довше.
В обороні бронетанкові сили ізраїльської армії використовувалися в складі рухливого резерву для проведення контратак із глибини по військах супротивника, що прорвалися. Однак, у залежності від обстановки, вони могли утримувати оборонні позиції в складі перших ешелонів військ.
Ірано-іракська війна
(1930 - 1983 годи)
Обидві сторони ставили перед собою задачу рішучого розгрому супротивника, а бойові дії носили широкомасштабний і безкомпромісний характер.
З вересня по грудень 1980 року здійснювалося настання іракських військ на фронті довжиною до 700 кілометрів. У період із грудня 1980 по вересень 1981 року установилася зразкова рівновага, а у вересні 1981 - липні 1982 року військова ініціатива практично перейшла до Ірану, що вернули собі всі втрачені на початку війни райони і перекісному бойові дії на територію Іраку. У квітні 1988 року Ірак провів рішуче настання на південно-сході країни (півострів Лао), у результаті чого звільнив окуповану територію, що і підштовхнуло Іран до переговорів про перемир'я.
У цілому обом сторонам були властиві шаблонні прямолинійні дії, слабке використання маневру силами і засобами. Лише наприкінці війни іракська армія продемонструвала здатність вести досить організовані, рішучі і мобільні дії.
На першому етапі Ірак завдав удару силами четирьох бронетанкових дивізій (близько 45 тис. людина). При цьому бив допущений серйозний прорахунок - захоплення бронетанковими частинами крупних міст, що привело до значних втрат у танках. Тактичні проблеми збільшувалися відсутністю взаємодії між іракськими армією, ВВС і ВМФ.