Про танкові підрозділи іноземних армій у військових конфліктах
Єгипетські збройні сили включали близько 1200 танків. Велика їхня частина знаходилася на Синайському півострові. До складу збройних сил Сирії і Йорданії входило приблизно 75Про танків. Переваги в силах було на користь трьох арабських держав по особовому складі майже вдвічі, по артилерії - у 2,5 рази, по танках - у 1,7, по літаках - у 1,4 рази. У технічному відношенні війська Єгипту і Сирії не уступали ізраїльським, а по танках перевершували їх, оскільки були збройні головним чином машинами радянського виробництва Т-54, Т-55, Алі по підготовці і боєздатності смороду були слабкіші.
Воєнні дії почалися 5 червня 1967 долі. Вже в перший день війни ізраїльські ВВС знищили близько 270 літаків арабських країн і завоювали панування в повітрі, що наклало свій відбиток на дії наземних військ.
Останні носили високоманеврений характер. Танкові частини, у залежності від обстановки, що складається, застосовувалися і для прориву оборони, і для розвитку успіху.
Так, на Єгипетському фронті Центральна група ізраїльських військ у перший день війни зустріла завзятий опір 2-й єгипетської мотопіхотної дивізії і не змогла прорвати її оборону з ходу. У бій були введені дві бронетанкові бригади, що вночі обійшли дивізію з флангів. Одночасно в її тил був висаджений вертолітний десант. До ранку 6 червня ізраїльські війська просунулися на цій ділянці на глибину до 25 кілометрів.
Характерним прикладом використання танкових частин для розвитку успіху є настання Північної групи ізраїльських військ на приморському напрямку. Головний удар наносився частинами лівого флангу в тридцятикілометровий проміжок між 7-й і 2-й мотопіхотними єгипетськими дивізіями, допоміжний - у стик між 20-й піхотної і 7-й мотопіхотної дивізіями. На вечір групі вдалося в районі Хан-Юніс прорватися на узбережжя Середземного моря і відрізати 20-ю піхотну дивізію, а 7-ю дивізію з обох флангів обійти. При цьому дві бронетанкові бригади розвили настання уздовж узбережжя і до результату 6 червня оточили єгипетську піхотну бригаду.Підсумки війни свідчать про серйозну поразку арабських країн. Вони втратили 68,5 тис. кв. км території, 40 тис. людина убитими, 900 танків і 360 бойових літаків. Втрати ізраїльської сторони склали біля тисячі людей убитими, 200 танків і 100 бойових літаків. Про невисокій бойовій виучці і моральній стійкості арабських військ говорить той факт, що з 700 єгипетських танків, захоплених ізраїльтянами на Синайському півострові, близько 300 виявилося в повній чи справності з незначними ушкодженнями.
Танкам (їх нараховувалося не менше 3000 одиниць) і бронетанковим військам приділялася важлива роль у веденні наземних бойових дій. В ізраїльській армії командири частин і з'єднань прагнули до комплексного використання своїх танкових і піхотних підрозділів, забезпечуючи їм надійну артилерійську й авіаційну підтримку.
Одним з уроків війни з'явилася тенденція значного підвищення можливостей авіації по боротьбі з малорозмірними (точковими) наземними цілями, у тому числі з бойовими броньованими машинами. У ході війни не одержала підтримки і розвитку ідея переходу бронетанкових військ на більш легені і мобільний машини. Опит показав зворотне: висока рухливість танків на поле бою не повинна протиставлятися їхньому броньовому захисту. У складі ізраїльських військ били легкі танки АМХ-13 французького виробництва з максимальною швидкістю б5 км/год і англійські, значно менш скоросні, але сильніше броньовані танки "Центуріон" (максимальна швидкість - 34,6 км/год). Останні на поле бою били більш рухливими, оскільки маневр легких танків закінчувався за першим же штучним чи природним укриттям, до якого вдавалося добратися під вогнем супротивника.
У четвертій арабо-ізраїльській війні (1973 рік) танкам і бронетанковим військам приділялася дуже важлива роль. До її початку в складі озброєних сил Ізраїлю нараховувалось 1700 танків. У сухопутних військах з 33 бригад десять били бронетанковими, багато танків малося в механізованих і мотопіхотних бригадах.
На Синайському півострові, Західному бережу ріки Йордан і на Голанських висотах била побудована глибокоешелонувана оборона. Щільність протитанкових засобів на першій позиції складала 10-12 танків і 4-5 протитанкових знарядь на один кілометр фронту.
У озброєних силах Єгипту після мобілізації стало 2200 танків, а в сірійських - 1350.
Настання сірійських і єгипетських військ почалося одночасно 6 жовтня. На сірійському фронті три піхотний дивізії і кілька бригад атакували сильно укріпленні ізраїльські позиції на Голанських висотах і до ранку 7 жовтня просунулися північніше і південніше Ель-Кунейтрі на 4-8 кілометрів. Але з підходом резервів ізраїльським військам удалося призупинити настання. Для нарощування сили удару сірійське командування ввело в бій у районі Кафр-Нафах танкову дивізію. Ізраїльське командування у свою чергу висунуло в цей район свіжу танкову бригаду, що зробила сирійцям завзятий опір і не дозволила їм розвити успіх. Таким чином, вже в перші дні війни танкові підрозділи і частини застосовувалися і для прориву оборони, і для її зміцнення.