Військова топографія

1.1.Місцевість як елемент бойової обстановки

Місцевість - це частина земної поверхні. Сукупність її нерівностей називається рельєфом, а всі розташовані на ній об'єкти, створені природою чи працею людини (ріки, ліси, населені пункти, дороги і т.п.),— місцевими предметами.

Рельєф і місцеві предмети взаємно зв'язані між собою. Так, рельєф впливає на поширення почвогрунтів і рослинного покриву, конфігурацію гідрографії і дорожньої мережі, на планування населених пунктів, а почвогрунти при цьому багато в чому визначають характер рослинності, якість ґрунтових доріг, глибину залягання ґрунтових вод. Виступаючи в різних сполученнях, рельєф і місцеві предмети в комплексі з кліматом утворюють різні типи місцевості, кожний з яких по-своєму впливає на всі сторони бойової діяльності військ. Тому місцевість розглядається як один з найважливіших елементів бойової обстановки.Вплив місцевості на ведення бою визначається відповідно до бойової задачі з урахуванням озброєння підрозділу, часу року і доби, а також метеорологічних умов і характеру дій супротивника. Місцевість може сприяти успіху бойових дій своїх підрозділів і послабляти дії супротивника, але не сама по собі, а лише в тому випадку, якщо командир правильно її оцінить і уміло використає в конкретній обстановці. При оцінці обстановки командир зобов'язаний: вивчити загальний характер місцевості та її вплив на дії підрозділів; установити найбільш ймовірні напрямки дій літаків, вертольотів та інших повітряних цілей супротивника на малих і гранично малих висотах; визначити танконебезпечні напрями; вибрати найбільше вигідні позиції для розміщення своїх вогневих засобів. Визначаючи задум бою, командир, крім того, повинний установити найбільш доступні напрямки дій підрозділів і ділянки місцевості, від утримання яких залежить стійкість оборони, рубежі бойових задач мотострілкових і танкових підрозділів, місця розгортання командно-спостережливих пунктів підрозділів, що забезпечують найкраще спостереження за місцевістю, супротивником і діями своїх підрозділів, найбільш стійкі від руйнування місцеві предмети, які можна використовувати як орієнтири.

Властивості місцевості, що роблять вплив на організацію і ведення бою, застосування зброї і бойової техніки, прийнято називати тактичними властивостями. До основного з них відносяться прохідність місцевості, її захисні властивості, умови орієнтування, спостереження, маскування і ведення вогню. У деяких районах істотний вплив на ведення бою роблять умови інженерного обладнання місцевості.

Прохідність місцевості — це властивість місцевості, що сприяє чи утрудняє пересування підрозділів. Вона враховується при виборі напрямку зосередження основних зусиль підрозділу, визначенні ширини фронту наступу, можливості і здатності застосування різних видів військової техніки, а також при організації маневру, виборі шляхів підвозу боєприпасів і матеріальних засобів.

Основним фактором, що визначає прохідність місцевості, є дорожня мережа. Чим сильніше розвинута мережа доріг і вище їхній клас, тим місцевість доступніше для дій усіх родів військ. Автомобільні дороги з твердим покриттям допускають рух транспорту в будь-яку погоду. Прохідність ґрунтових доріг визначається головним чином характером ґрунтів і ґрунтів, рельєфом місцевості, часом року і станом погоди.

Роль дорожньої мережі ще більше підвищується в лісисто-болотистій, пустельній і гірській місцевості, де пересування підрозділів поза дорогами є вкрай скрутним. Різко зростає значення дорожньої мережі в період весняної й осінньої распутиці. У таких умовах дороги з твердим покриттям здобувають значення найважливіших напрямків, уздовж яких зосереджуються основні зусилля підрозділів як у наступі, так і в обороні.

Прохідність місцевості поза дорогами визначається її пересіченістю. Місцевість з ярами, крутими схилами й обривами, ріками і заболоченими ділянками, з великими площами лісових масивів істотно знижує прохідність по ній бойових машин і автотракторної техніки.

Захисні властивості місцевості — це властивості місцевості, що послабляють дію вражаючих факторів ядерної і звичайної зброї. Правильне визначення і використання захисних властивостей місцевості полегшує організацію захисту особового складу і бойової техніки від вражаючих факторів різних видів зброї.

Захисні властивості місцевості визначаються насамперед характером рельєфу, рослинного покриву, наявністю на місцевості різних природних і штучних укриттів, здатних цілком чи частково забезпечити захист підрозділів.

Різні форми рельєфу можуть підсилити чи значно послабити вплив ударної хвилі, світлового випромінювання і проникаючої радіації. Так, на передніх (звернених убік ядерного вибуху) схилах височин тиск ударної хвилі помітно підвищується. На зворотних (стосовно ядерного вибуху) схилах вражаюче дія ударної хвилі істотно зменшується. Яри, лощини, канави, вимоїни, рови й інші поглиблення також послабляють дію ударної хвилі, якщо вона перетинає їх у поперечному напрямку. При цьому послаблення вражаючої дії ударної хвилі тим більше, чим більше їхня глибина і звивистість і чим менше ширина. Так, що уражаюча дія ударної хвилі на дні яру глибиною 5 м. при ширині 5м. зменшується в порівнянні з рівнинною місцевістю в 2,5 рази, при ширині 10 м. - в 1,5 рази, при ширині 15 м. - у 1,3 рази.