Козацтво – збройні сили України
Тарас Федорович розіслав по Україні універсали, закликаючи всіх до Запорозького Війська, — «і тих, хто був козаком, і тих, хто ним хоче стати, щоб вони вольностей козацьких заживали, віру православну рятували». Гасло боротьби за віру у ті часи багато важило для українців. Відстоювання православної віри було протистоянням намаганню їх покатоличити і пополячити. що загрожувало втратою своєї національності.
Конецпольський не встиг зібрати своє розпорошене «на лежах» військо, однак вислав каральні загони коронного стражника Самійла Ла-ща. відолюгс своїм грабіжництвом і немилосердним нищенням українського населення. Навіть шляхта називала його розбійником. Лащ вирізав усіх — і дітей, і жінок — у містечках Лисянка і Димер.
На заклик універсалів Тараса Трясила волосні козаки, міщани і селяни відгукнулися не тільки тим, що приєдналися й увійшли до складу Запорозького Війська. Створювалися окремі повстанські загони, які самостійно діяли, особливо багато їх виникло на Переяславщині.
Запорозьке Військо розмістило над дніпровим берегом свої застави, потім оволоділо Переяславом, селяни і міщани якого відразу ж підтримали козаків. Поблизу міста побудували табір. Місце обрали стратегічно дуже вигідне. Спираючись на нього, козаки тримали під своїм контролем переправи через Дніпро. Конецпольський. нарешті зібравши всіх своїх жовнірів і німецьких найманців, розставив частину як сторожові пости на правому березі (саме їх громили і знищували селянські загони), а сам з головними силами переправився через Дніпро й атакував козацький табір Козаки атаку відбили, табір стояв непорушно. Такий же результат мали наступні штурми польським військом козацького табору. Козацькі загони виходили з табору і з свого боку атакували військо Конецпольського, яке кожного разу зазнавало значних втрат від козацьких ударів. Бої точилися три тижні.
Якось до козаків перейшли два гайдуки - з польських військ і попередили Тараса Федоровича, що в польському таборі саме немає Конецпольського, і настав зручний момент для атаки. Козаки атакували польський табір. Запекла генеральна битва 15 травня тривала шість годин. Козаки захопили гармати, гаківниці, розбили польський обоз. Прихід Конецпольського не поліпшив ситуації для коронного війська Воно було розгромлено. Тільки сильна злива, що почалася, врятувала польську армію від цілковитого знищення. Автор Львівського літопису говорить: «Кгдиби не дощ окрутне великий перешкоди, снать би вшитких і ноги не випустили». У джерелах того часу зазначалося, що в боях загинуло 300 тільки «вельми значних панів коронних», а всього втрати польського війська становили близько 10 тисяч чоловік.
Не тільки головне військо, а й окремі польсько-шляхетські загони були розбиті під Києвом, Золочевим, Димером та 5н. Коронне військо відрізали від Дніпра. Байдаки, човни знищили, спалили повсталі селяни і міщани. Конецпольський опинився у безвихідному становищі і змушений був шукати перемир'я з козаками. 8 червня 1630 року під Переяславом Конецпольський і козацька старшина підписали угоду.Переяславська угода значною мірою повторювала Куруківський договір, але реєстр був збільшений до восьми тисяч чоловік. Випискою є реєстру мала зайнятися мішана комісія з реєстровців і «виписників». Тарас Федорович залишив гетьманство і з частиною запорожців пішов на Січ. Замість козаки обрали гетьманом Орандаренкз. Ватажків самовільних походів козаки обіцяли видати Конецепольському, а також попалити човни Від них також вимагали не мати зв'язків з іноземними державами. Вони легко давали такі обіцянки, оскільки не тільки на думали їх виконувати, а й відразу після Переяславської кампанії організували морський похід і спустошили Чорноморське узбережжя в районі Юлії, Балчика, Варни. У поході брали участь щойно виписані з реєстру, які пішли на Січ: Частина «виписників» разом з Тарасом Федоровичем після походу перейшли на Дон.
Польський сейм 1631 року затвердив Переяславську угоду і записав її у конституційні книги.
На Україні «виписники», які були рішучими противниками будь-якої угоди з магнатами, не визнавали договору. Не погоджувалися з Переяславським договором широкі кола волосного козацтва 1 реєстровців. Відбувалися бурхливі козацькі ради. Влітку 1632 року біля Маслового Ставу на Київщині козаки скинули гетьмана реєстровців Кулагу, ставленика польської шляхти, а пізніше покарали його як зрадника. Були переобрані також полковники та інша старшина «з людей, котрі де преж сього бились з поляками під Переяславом»",— розповідав один з сучасників.
Рада реєстрових козаків, яка відбулася 26 вересня 1632 року, прийняла рішення захищати свої права від замахів польсько шляхетського уряду. У тому ж році у Корсуні зібралася третя козацька рада з широким представництвом від полків Білоцерківського, Чигиринського, Корсунського, Переяславського, Лубенського, від Києва «та з усіх міст». Рада засудила угодовську політику частини реєстрової старшини.