Організація та засоби проведення хімічної розвідки Індикація отруйних речовин і отрут
Висока токсичність бойових отруйних речовин, їх здатність викликати масові ураження особового складу висувають на перший план у системі захисту військ від хімічної зброї такі заходи, як хімічна розвідка та індикація отруйних речовин. Ці заходи є важливою ділянкою діяльності командирів (начальників) та особового складу медичних підрозділів, частин та установ, оскільки від своєчасності, достовірності їх проведення залежить життя особового складу та боєздатність військ.
Індикація у перекладі з латинської мови означає показувати, виявляти. У військовій справі цей термін вперше був використаний у кінці першої світової війни для позначення заходів щодо виявлення ОР при їх використанні.
Перші способи індикації були запропоновані у 1914-1918 рр. Прокоф’євим та Колосковим. Перший запропонував для виявлення ОР індикаторні папірці, а другий — скляні посудини з індикаторними речовинами, через які всмоктувалось заражене повітря.
Після закінчення першої світової війни, коли почалися широкі дослідження з вивчення властивостей хімічної зброї, термін “індикація” почали використовувати і для кількісної оцінки зараження різних об’єктів отруйними речовинами.
Індикація ОР вирішує 2 головні завдання:
― своєчасне повідомлення про використання хімічної зброї для того, щоб у найкоротший строк можна було вжити необхідні заходи щодо захисту особового складу, а також усунути наслідки хімічного нападу;
― контроль за проведенням заходів щодо ліквідації хімічного нападу.
1. Завдання та організація хімічної розвідки
Хімічна розвідка ― це комплекс заходів, спрямованих на виявлення зараження отруйними речовинами місцевості у районах розташування та на напрямках дії військ, що проводяться з метою попередження ураження особового складу хімічною зброєю.
Вимоги до хімічної розвідки: своєчасність; безперервність; достовірність; спадкоємність.
Завданнями хімічної розвідки є:
― встановлення наявності зараження ОР місцевості та повітря і термінове повідомлення особового складу про зараження;
― визначення характеру та ступеня зараження;
― визначення меж зараження районів та позначення їх знаками “заражено” з позначенням виду ОР та часу визначення;
― визначення районів застою ОР;
― визначення напрямків переміщення зараженої хмари;
― визначення шляхів обходу (об’їзду) районів зараження;
― здійснення контролю за зміною ступеня зараження ОР місцевості та повітря а також за зміною меж районів зараження;
― виявлення зараження ОР джерел питної води та пунктів водопостачання.
Хімічна розвідка організується штабами частин та командирами підрозділів. Безпосереднє керівництво розвідкою у підрозділах здійснює командир підрозділу, а у частинах ― начальник хімічної служби.
Хімічна розвідка у ротах та батальйонах ведеться хімічними спостерігачами та хімічними спостережними постами, котрі призначаються з особового складу цих підрозділів. Спостережні пости, як правило, розташовують на командних пунктах своїх підрозділів.