Факти русифікації України

Закриття Києво-Могилянської академії.

1847 рік.

Розгром Кирило-Мефодіївського братства.

1853 рік.

Покалічено видання 'Літопису' Грабянки.

1859 рік.

'Абеткова війна' 1859 року розгорнулась внаслідок того, що намісник Галичини граф Глуховський запропонував увести в українську писемність латинський алфавіт. Це сколихнуло галицькихукраїнців, посилило боротьбу за національне відродження.

1862 рік.

Позакривано українські недільні школи. Припинилось видання українського літературного та науково-політичного журналу '0снова'.

1863 рік.

Валуєвський циркуляр: 'Української мови не було, немає і бути не може, а хто цього не розуміє - ворог Росії'.

1864 рік.

Тисячі пудів архівних матеріалів вивезли до Москви після судової реформи 1864 року. Згідно з обіжником Міністерства юстиції від 3 грудня 1866 року, туди потрапила велика кількість документів ліквідованих установ із Волинської, Київської, Катеринославської, Подільської, Херсонськоїта Чернігівської губерній.

1869 рік.

Закон чиновникам усіх відомств призначалась значна доплата за русифікацію.

1876 рік.

Емський указ. Заборона ввозити українські книги з-за кордону, заборона підписувати українські тексти під нотами, заборона українських вистав.

Невипадково хор М.Лисенка змусили співати у концерті українську народну пісню 'Дощик' французькою мовою.

1881 рік.

Закон про дозвіл на друкування словників українською мовою, але за російським правописом, а постановка українських вистав залежить від місцевого начальства.

1887 рік.

Рукопис граматики української мови цензор повернув, не читаючи, відписавши авторові, що нема потреби дозволяти до друку граматику тієї мови, яка приречена на небуття.