Писанкарство на Коломийщини
Мистецьке коло Коломиї, наче писанка, з кожним роком вбирає в себе не тільки традиції минувшини, але й писанковим безконечником розвивається в часі і просторі, збагачуючись новими, і молодими талантами землі Української. І в цьому колі молоді — сестри Світлана Стадник та Галина П'ятничук, писанкові барви яких полонять чарами затійливих орнаментів, символами доброї гуцульської і покутської магії легенд, в основі яких гіпотеза про те, що все починається з яйця...
Світлана (П'ятничук) Стадник народилася в 1972 році в Коломиї. Після закінчення Дрогобицького педуніверситету учителює у рідній Коломийській ЗОШ №6, викладає у Коломийському інституті Прикарпатського університету і заочно навчається в аспірантурі Інституту педагогіки Академії педагогічних наук України.Дотичність до народних джерел відбулася завдяки улюбленій мамі — Галині Павлівні П'ятничук, яка на початку 90-х років дала своїм донькам печатки писанкового мережива. Далі відбулося знайомство з багатющою колекцією Коломийського музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Йосафата Кобринського.
Більшість з них створені в характерних для Покуття червоних, жовтих, зелених барвах, на коричневому або вишневому тлі. На писанках Світлани Стадник є олені, коні, гілочки верби, церковки, хрести, свічки та інші елементи. Опанувавши орнаментику і символіку прикарпатської писанки, і майстриня розробила спеціальну програму для гуртків писанкарства, розраховану на три роки. І її учні, які працюють за цією програмою, завжди на конкурсах здобувають призові місця, про що свідчать нагороди Світлани: за плідну роботу з учнівською молоддю по відродженню народних ремесел та підготовку учасників обласних конкурсів юних писанкарів; за зайняте друге місце в обласному і конкурсі авторських програм; за плідну роботу з учнівською молоддю по відродженню народних і ремесел та підготовку учасників «Дитячого свята і писанки Галичини» та пропаганду народних ремесел, традицій та обрядів серед учнівської молоді; за вагомий внесок у підготовку та проведення творчого звіту майстрів мистецтв та художніх колективів Івано-Франківщини у Києві, присвяченого 10-й річниці Незалежності України; за участь у Першому Міжнародному фестивалі і етнографічних регіонів України «Родослав».
Більше 10 років тому юна майстриня писанкового розпису здобула звання народної.
В 2002 році Світлана Стадник стала членом Національної спілки народних майстрів України.
Витворами серця, розуму і рук майстрині не раз мали щастя милуватися мешканці Івано-Франківська, Києва, Дрогобича, Трускавця, Коломиї, де влаштовувалися виставки Світлани як персональні, так і спільно з сестрою або ж у рамках різноманітних фестивалів, наприклад, знаменитого Гуцульського.
Світланині учні постійно перемагають у районних, обласних, Всеукраїнських конкурсах, а в 2001 році мали зустріч з Президентом України, який разом з коломийськими школярами побував на відкритті Школи народних ремесел у Києві.
А Світланина донечка Надійка розмальовує писанки ще з чотирьох років.
Галина П'ятничук для самовираження у царині писанкарства мала ще сприятливіші умови, ніж її сестра, поза як її талант леліяла не тільки мама, але й Світлана. Як і старша сестра, Галина після закінчення Коломийської ЗОШ №6 вступила на інженерно-технічний факультет Дрогобицького педуніверситету, який закінчила у 2002 році.
За насиченістю різноманітними конкурсами, виставками, нагородами тощо творча біографія Галини впритул наблизилася до Світланиної. З самого початку свого шкільництва вона - постійний учасник, - районних та обласних конкурсів, у яких завше була в числі призерів. Становище фаворитки Галина зберегла й надалі, коли згодом зі своїми творами вийшла на республіканську і міжнародні арени.
Сьогодні власна колекція писанок Світлани та Галини нараховує більше півтисячі. А скільки з них подаровано добрим людям від щирого серця!
ЛЕГЕНДА ПРО ПИСАНКИ
Минув уже третій день, як помер Христос на хресті. Уже третій день журиться його мати Марія - не їсть і не п'є нічого. Жінки приходили до неї, хотіли потішити її, просили, щоб вона з'їла щось. Але Марія і далі не говорила, й нічого не їла...