ГЕОРГІЙ ВЕРНАДСЬКИЙ І ЙОГО ПРАЦІ З ІСТОРІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВНОСТІ

Крім того, протягом перебування у Празі (1922-1927 рр.), він присвятив декілька статей окремим російським історикам (Кондаков М.П., Пушкін О.С. [4]), у двох статтях торкнувся питання про джерела «Руської Правди» та тлумачення «віри» [5]. По історії ХІІІ-ХVІІ ст. ним була опублікована стаття про кн. О.Невського [6]. З історії Росії XVIII ст. він досліджував проблему масонства та ставлення до нього Павла І. Історії Росії XIX ст. була присвячена велика праця, в якій здійснено цікавий аналіз джерел і змісту «Державної Статутної грамоти» Новосильцева 1820 р. [7]. Цій тематиці та іншим приватно-правовим питанням він присвятив ще декілька окремих статей [8].Наприкінці 20-х рр. матеріальне становище російських науковців-емігрантів погіршується. Пов'язане це було з тим, що чеський уряд значно скоротив субсидії - країна переживала гостру кризу. Через відсутність засобів на існування виникали труднощі з виданням праць, складнощі з доступом до архівів, почали закриватися російські наукові установи, скоротилася кількість російських студентів [9].

За таких умов Г.В.Вернадський приймає запрошення Йєльського університету, який мав потребу у фахівці з російської історії. Рекомендували Вернадського М.Ростовцев і Ф.Голдер (з яким він був знайомий ще в Петербурзі).

19 серпня 1927 р. трансатлантичний лайнер «Аквитанія» доставив родину Вернадських до США. Америка стала останнім пунктом їх блукань світом.

У перший рік перебування в США Вернадський одержав замовлення на написання однотомної історії Росії. Книгу було вперше надруковано у 1929 р. і згодом неодноразово перевидано.

У 20-ті рр. Георгій Володимирович підтримував зв'язки з Українською Академією наук. Зокрема деякі його праці були опубліковані у виданнях Комісії для вивчення історії західноруського та українського права, очолюваної М.П.Василенком.

Сьогодні майже у всіх біографічних нарисах про Вернадського доводиться читати, що він у 1927 р. отримав кафедру в Йєльському університеті. Насправді ж Георгій Володимирович був прийнятий на посаду «research associate in history» (своєрідного «вільного дослідника»). Тому у деяких дослідників склалося враження, що «для нього начебто навмисно було винайдено певне місце, штучний та тимчасовий статус якого явно не давав жодних перспектив професійного просування» [10].

У США викладацька кар'єра Вернадського почалась у 1931 р. Попри всі негаразди Георгій Володимирович з головою поринає в роботу. З часом його запрошують читати лекції в Гарварді, Колумбійському та Чиказькому університетах, а у 1944-45 рр. він викладає в лондонській Слов'янській школі.

Паралельно з академічною роботою Г.В.Вернадський брав участь у багатьох міжнародних наукових конференціях в США і Європі. Для з'їзду Американської історичної асоціації у 1933 р. він підготував доповідь «Руська історія: управління економікою при київських князях, царях та Радах»; виступив на міжнародному конгресі в Цюріху (1938) з доповіддю «Феодалізм в Росії», на ХХ міжнародному конгресі сходознавців в тому ж році - з доповіддю про Ясу Чінгізхана [11].

Протягом усього життя Г.Вернадський вдосконалювався у вивченні іноземних мов. Його надзвичайну працездатність високо цінили колеги, бібліотекарі та архівісти, вважаючи знавцем історичних джерел. Він невтомно колекціонував руські грамоти XVI-XVIII ст. Дослідив, розшифрував та описав близько 300 рукописів з сімейних документів Тамбовської і Пензенської губерній. Переклав англійською «Руську Правду», Новгородську та Псковську судні грамоти. Готував до публікації збірник документів про провінційне життя в Росії XVI-XVIII ст., але видати його так і не вдалося.

1930-ті роки - часи розквіту творчих шукань Вернадського. У 1933 р. в Лондоні англійською мовою друкується книга «Ленін. Червоний диктатор», яку йому замовив директор Гуверівського університету Ф.Голдер. Невдовзі він видає ще декілька монографій: «Російська революція 1917-1932» (Бостон, 1936), «Політична і дипломатична історія Росії» (Бостон, 1936), у 1942 р. вийшла у світ книга «Богдан - гетьман України», а в 1947 р. - «Середньовічне російське право: переклади, вступ, примітки».

Г.В.Вернадський листуєтьсяз колегами, що залишились у Празі, намагається налагодити збір грошей для Інституту ім. М.П.Кондакова.

У 30-х рр. Вернадський був обраний членом Американської академії середніх віків та увійшов до складу редколегії журналу «Speculum». У роки Другої світової війни він був членом редакції «American Slavic and East European Review», а у 1946-72 рр. - членом великого європейського журналу «Sudost-Forschungen».