Видинів

Ще Прикарпаття не повністю було очищене від коричневих загарбників, а вже чернові “визволителі” ладували ешелони непокірними галичанами і відправляли до Сибіру, на Урал. При цьому у виселених було конфісковано все майно. Найбільше вивезення з Видинова відбулося до Казахстану - 9 родин. У роз’язаній червоними окупантами на тренах Західної України, громадянській, братовбивчій війні гинули виденівчани. Як ті, що опинилися зі зброєю в руках по різні сторони барикад, так і ті, що допомагали поневолювачам зрадою повстанців, зрадою своїх односельців. Видинівчани з недовір’ям ставились до колгоспного ладу. Але, бажаючи назавжди позбутись злиднів та звільнитись від куркулів, вони вступають на єдино правильний шлях для селянства – на колгоспний шлях.

Колгоспники одностайно вирішили назвати відроджений колгосп на честь Міжнародного жіночого дня – ім. 8 Березня. Певний час новоутворений видинівський колгосп існував самостійно. Але з часом, знову ж таки з зв’язку з якимись інтересами, було утворено нове об’єднання – колгосп ім. Петровського, до якого входило вже 4 сіл: Видинів, Прутівка, Драгасимів, Княже. Проіснувало це об’єднання дуже довго – понад 20 років. 20 жовтня 1990 року в селі Видинів, на базі 2-ї бригади колгоспу ім. Петровського, створено агрофірму “Червона калина”.

Складається с.Видинів з кутвів – “Лазок”, “Серафинець”, “Горіщина”, “Долина”, “Середня”, “Біля Церкви”, “Миколаївський”. У червні 1993 р. в селі налічувалось 410 будинків та 1216 мешканців.

За останніх півтора року взяли плани на забудови 5 господарств. Видинівська сільська рада відновила свою діяльність 17 грудня 1991 р. В селі діє хор, у складі 10 чоловік, яким керує залотий голос Видинова, кращий друг Б.Сташкова Р.Гах. На даний час фермерів у селі немає У Видинові збудовано стадіон, торговий комплекс, фельдшерсько-акушерський пункт. А недавно силами односельців було споруджено могилу Борцям за самостійну Україну. На протязі 2002 р. проводиться газифікація села.

Легенда про походження назви села: “назва села походить від вартової вежі, з якої було видно далеко – тобто добре проглядалась вся навколишня місцевість. Насправді ж назва старовинного села Видинів походить від власного чоловічого світського імені Видин, яке є похідним від так званих складних імен типу Видислав, Видимир, Видибор. На жаль, ми вже ніколи не довідаємось, чи назва села походить від імені засновника бо пізнішого власника поселення, чи від урочища, в якому воно свого часу було засноване, і яке безперечно належало боярину або простолюдину – русичу, без сумніву – Видину”.

Розташоване село Видинів на правому березі річки Прут. Як відомо, у сиву давнину водні артерії служили нашим давнім предкам не тільки для ловлі риби, але й як шляхи сполучень.

Храмове свято у Видинові 28 серпня, на Богородицю.

“Маестро з Покуття”

Готувала Олійник Оксана

група 2-А2

Учитель! Від вчительського першого поштовху стартують всі великі. Тільки від доброго дерева мається добрий плід. Письменники, художники, композитори, співаки…

Учитель! скільки того звеличеного покутського цвіту подаровано ним світові!

У липні 2002 року відзначали 90-літній ювілей колишнього народного вчителя, директора школи Василя Олексійовича Куфлюка.

За тією щедрою наукою крокували до Видинова народні артисти України Н.Матвієнко, М.Мозговий, Н.Яремчук із синами, Раїса Кириченко. Понад сотню високопрофесійних скрипалів, баяністів, піаністів…. перші ази науки проходили у Видинівського майстра. Батьки Василя Олексійовича всім наймудрішим наділили сина. Мав дзвінкий гарний голос, заворожено вслухавсяу бабині пісні. Першим музичним інструментом була мандатна з дощечки і телефонного дроту. Опісля, батько, повернувшись з фронтів Першої світової, придбав синові справжній інструмент. Крокував з тим набутком все життя. У1918-1920 рр. в першому і другому класі В.О.Куфлюка навчала Ганна Андрієвич. Була у Видинові й приватна школа, розташована у власній хаті вчителя Мих. Ільковича Берлада. Разом з Василем Куфлюком в Мих. Ільковича навчалось ще 11-12 учнів. Навчаючись у 4-му класі. учні одночасно підготовлювались до вступу в Коломийську українську гімназію. В Снятині, на жаль, української гімназії не було.. Закінчивши в 1931 р. Коломийську гіманазію поступив до Заліщицької учительської семінарії з п’ятирічним терміном навчання, яку закінчив за один рік. За домовленість з директором семінарії В.Куфлюк відвідував одночасно 2 останні семінарні курси, студіюючи тільки власне педагогічні дисципліни: психологію, педагогіку, методику викладання предметів – все те, чого не навчали в гімназії. Аби не сидіти на шиї батьків, Василь займався репетиторством, заробляючи таким чином на прожиття. Снідав від в адвоката (за те, що підготовки його сина до вступу в гімназію), обідав в учительки-пенсіонерки (навчав її дочку співу з нот). а вечеряв семінарист у своєї квартирної господині за те, що носив їй воду, яка була далеченько від хати. До того ж він ще й умудрився одночасно навчати стенографії групу студентів, за “ золотий в місяць з кожного. Заробляючи собі таким чином на життя, Василь Куфлюк водночас збирав кошти для подальшого навчання у Варшавській консерваторії. Склавши у Львові есктерном екзамени за весь семінарський курс, Василь Олексійович отримав диплом народного вчителя і право викладати в українських та польських школах. Навчаючись з 1933 по 1937 рр. у Варшавській консерваторії, Василь Олексійович водночас займав посаду вчителя. У сиротинській школі-інтернаті в Прушкові біля Варшави, якою опікувався видатний польський письменник і педагог Януш Карчак вів уроки музики. Ще 2 роки вдосконалював викладацьку майстерність у Народному Домі”. Повернувся до батьківської оселі тільки у 1939 р. Тут Василя Олексійовича й захопила німецько-польська війна, а відтак російсько-більшовицька окупація. Восени, того ж 1939 р., нова влада доручила молодому 27-річному вчителеві очолити Видинівську школу. Надто подивував запис у його шкільній книзі наказів, датований 24 червня 1941 р., де директор школи зобо’язується взятись за добудову школи. Туманна вчительська місія супроводжувала його і в дні лихоліття, і в післявоєнні часи. Перебув пекло Другої світової війни, яка покалічила його тяжким пораненням під прибалтійським містечком Даугавпіком. І знову повоєннне вчителювання та директування в рідній школі. Займав він цю посаду протягом наступних 24-х років. Його гніздом, омріяним Ельдорадо, був Видинів. Тут коріння роду і духу високого, не раз його запрошували до великого міста. Відмовлявся. Суєтні вигоди та посади не приваблювали. Однак у 1963 році за те, що Василь Олексійович відмовився втупити до КПРС, його звільнили з посади і перевели в завучі. Цю посаду він займав аж до її скасування у Видинівській школі. На точному математичному розрахунку побудована і його музична методика. Пам’ятають її колишні його юні вихованці. І надбану сивизну усміхненого вчителя, і звуки старенького фортепіано, і просте та всеоб’ємне навчання сольфеджіо, і гра в різних октавах нехитрої мелодії: