Нацiональнi мотиви i особливостi їхнього художнього втiлення у драматичнiй поемi Лесi Українки "Бояриня"

Протестуючи проти братовбивства, що є ганьбою українського народу, Оксана тому й покохала Степана.

Оця рука

вiд кровi чиста…

А я вiдразу привернулась

до тебе серцем за твою лагiднiсть.

Одружившись, Оксана з чоловiком їде на чужину, а серце її розривається з туги за рiдним краєм. I ось Оксана у Москвi. Вона бояриня, але не цурається своїх звичок, одягу, мови.

Леся Українка зiставляє уже не героїв, а два свiти - український i росiйський. Її героїня, молода бояриня, вiдразу помiчає рiзне становище жiнки: на Українi вона вiльна, в Росiї - нi. Оксана, що навчалась у братськiй школi, не може звикнути, що у Москвi дружину мають за холопку, що "нема тут звичаю з чоловiками пробувати при бесiдi":

"Хiба я тут не як татарка

Сиджу в неволi?

…Скрiзь палi, канчуки…

Холопiв продають",

- докоряє вона чоловiковi.

Обурює Оксану рабське догоджання, лукавiсть, улесливiсть, доноси, шпигунство.

Тяжко переживає молода бояриня долю рiдного народу, коли починається "братовбiйна вiйна, що Дорошенко зняв на Українi", взявши в союзники татар. Письменниця пiдкреслює трагедiю українського народу, який завжди терпiв лихо вiд своїх союзникiв-сусiдiв.

Оксана поривається на Україну, тужить за нею. Вона благає Степана послужити рiдному краєвi, користуючись близькiстю до царя, та полохливий Степан боїться, тремтячи за своє мiсце, за своє фiзичне виживання.

Вiн навiть Оксанi забороняє пiдтримувати зв'язок з братчицею-товаришкою, зi своїм рiдним братом. Лякаючи її "дибою", Степан доводить, що вiн тут служить своїй Батькiвщинi.

От саме

Я маю до царя суплiху нести,

що люди з України привезли.

Словами Оксани Леся Українка утверджує, що тiльки в активнiй дiяльностi, в боротьбi за волю i незалежнiсть Батькiвщини, у служiннi своєму народовi i є справжнє щастя людини-громадянина. Леся Українка, велика патрiотка України, в образi Степана засудила нерiшучiсть, полохливiсть, пасивнiсть тих українцiв, якi не стали борцями. Вболiваючи за майбутнє Батькiвщини, письменниця вказує на помилки минулого - роз'єднанiсть українцiв.Поема "Бояриня" актуальна i в наш час. Вона навчає нас активно дiяти, а не пасивно споглядати, навчає боротися i перемагати. У цьому i є сенс життя.