"Енеїда" Iвана Котляревського - енциклопедiя українознавства

Створюючи образ народу України, автор перелiчує, наприклад, найхарактернiшi для тих часiв iмена (24 iменi!).

Не могла пройти повз увагу автора i народна творчiсть. Троянцi:

Кугикали все пiсеньок:

Козацьких, гарних, запорiзьких...

Про Сагайдачного спiвали,

Либонь, спiвали i про Сiч...

А яка ж пiсня чи танець без музики! Отож ми бачимо типовi нацiональнi музичнi iнструменти: бандуру, сопiлку, дудку тощо.

Фольклор - невiд'ємна часина культури. Часом ми вiдчуваємо в поемi вiдлуння народної казки. Так троянцi дарують Латину чоботи-скороходи, Аматi - скатерку-самобранку, Лавiнiї - килим-самольот, Сивiлла має хатинку "на нiжцi курячiй".

Близька до народного фольклору i мова. Тут звучать прислiв'я та приказки ("i все на ус собi мотала", "не розглядiвши, кажуть, броду, не лiзь прожогом перший в воду", "хто чим багат, то тим i рад"), сталi епiтети i "крилатi вислови" з народної мови ("кричав, як в мартi кiт", "бiсикiв пускать", "аж поза вухами лящало", "нiхо з уст пари не пускав").

Пророцтва, ворожiння, прокльони - це теж частина народної творчостi. Ось як Дiдона проклинає Енея:

Нехай тобi присниться бiс!

З твоїми сучими синами,

Щоб враг побрав вас всiх гульвiс,

Щоб нi горiли, нi болiли,

На чистому щоб поколiли...

Пiп (!) у Котляревського ворожить, це теж особливiсть тодiшнього менталiтету.

Котляревський розповiдає нам i про звичаї, розваги, про всi отi досвiтки, вечорницi, сватання, колядки, кулачнi бої, iгри:

I у панаса грати стала...

Тут iншi журавля скакали,

А хто од дудочки потiв.

I в хрещика, i в горюдуба,

Не раз доходило до чуба,

Як загулялися в джгута.

В хлюста, в пари, в вiзка iграли