Твiр з народознавства. Українськi народнi пiснi

Ой кресали серпики на горi,

Дожинали житечко при зорi.

Протягом багатьох вiкiв складався народний обряд, яким вiдзначали одруження, весiлля. Весiльнi пiснi величали молодих, вихваляючи їх вроду, вдачу i щире кохання, бажали молодiй парi щасливого i заможно го життя, розповiдали про прибирання молодої, вiнкоплетини, випiкання короваю. Почуття, якi хвилювали його учасникiв: жаль молодої за дiвочою волею, тривожнi гадки про невiдоме майбутнє, про лиху свекруху, сум батькiв, що вiддали дочку в чужу сiм'ю. Весь вiк людський су-проводять пiснi. Спочатку колисковi, потiм парубочi та дiвочi. В останню дорогу проводжають людину сумним поетичним голосiнням:

Мiй таточку, мiй рiднесенький,

Мiй таточку, мiй старесенький,

Нащо ж ви нас покидаєте?

У чудових пiснях i думах оспiвав народ вiдважних оборонцiв матерi-Вiтчизни. Їхнє повне тривог i небезпек життя, мужнiсть i стiйкiсть у боротьбi з ворогом. Героями дум виступають люди мужнi, смiливi, благороднi, сильнi духом, з серцем, сповненим любовi до рiдного краю. Таким є козак Голота, що не боїться нi огня, нi меча, нi третього болота, має миролюбивий характер ("нi города, нi села не займає"), але готовий щомитi дати вiдсiч вороговi; хоробрий Iван Канiвченко, стiйкий Самiйло Кiшка. Високогуманними творами народної музи назвав I. Франко думи про Самiйла Кiшку, про втечу трьох братiв з Азова, про Марусю Богуславку. Дума прославляє Самiйла Кiшку, який п'ятдесят рокiв пробув у турецькiй неволi, але не скорився вороговi. Захопивши галеру, козаки повертаються у рiдний край:

Хоч буду до смертi бiду та неволю приймати,

А буду в землi козацькiй голову християнську покладати.

Ваша вiра погана,

Земля проклята.

Майже цими словами вiдповiдає турецькому султану герой iсторичної пiснi Байда, коли йому доводиться вибрати мiж царюванням, здобутим зрадою, i смертю.

Привабливий образ нiжної i мужньої Марусi Богуславки змальова но в однiй думi: Маруся визволяє з темницi 700 козакiв, що уже тридцять лiт у неволi пробувають, але сама залишається на чужинi. До найулюбленiших народних дум належить "Втеча трьох братiв iз Азова, з турецької неволi".

Визначними творами героїчного епосу є пiснi про Байду, Морозенка, Сiрка, Супруна та iн.Гинуть у нерiвному бою i Морозенко, i Супрун. Смерть Морозенка оплакує рiдна мати, козацьке вiйсько, вся Україна:

Прощай, прощай ти, Морозенку

ти, найславнiший козаче.

Ой за тобою, та Морозенку, та вся Україна плаче.

Немало пiсень складено про велике антифеодальне повстання 1768 р., Колiївщину та його ватажкiв Максима Залiзняка, Iвана Гонту.

Мужнiми захисниками трудящих, поборниками правди змальову ють пiснi Лук'яна Кобилицю i Устима Кармалюка.