Реальнi та фантастичнi картини чорнобильської трагедiї в поемi Iвана Драча "Чорнобильська мадонна"

За мудрiсть всесвiтню дурних академiй

Платим безсмертям - життям молодим.

Якщо й є у цьому перебiльшення - воно викликане вiдчайдушним болем поета, який завжди сприймав горе народу, як власне, i нiколи не мовчав. Усiма своїми клiтинами вiн вiдчуває, що поряд з тими пожежниками, якi першими кинулися в атомне пекло горить i його син.

Той огнений хрест, а на ньому i в нiм

Палає мiй син у кiльцi вогнянiм,

Бо атомнi цвяхи засадженi в руки,

Бо губи горять од пекельної муки.

Адже цих хлопцiв ростили матерi не заради смертi, а заради життя! То доки ж будуть божеволiти нашi матерi?

Пiсля атомного бомбардування Хiросiми i Нагасакi на каменях зосталися вiдбитки - силуети людей, якi згорiли, залишивши свою тiнь. Чи не на таку тiнь стала схожою жiнка iз роздiлу "Солдатська мадонна"? Хлопцi рубають i закопують отруєний лiс, а щоранку на пiску з'являються слiди босих жiночих нiг

Ми пускали вiвчарку

Не бере вона босий той слiд.

То хто це - ще одна мадонна, реальнiсть, чи дух?

Генерал сподiвається:

Матiр я взяв iз села,

А вона менi з Києва

Третiй раз уже боса втекла...

Не безпiдставно б'є на сполох тривога поета. Роками пiсля самої трагедiї продовжують вмирати люди - вiд онкологiчних захворювань щитовидної залози, вiд лейкемiї. При такiй бiдi медицина часто безсила. Не могло ж населення трьох великих областей заритися на три фути в землю, як жiнка, про яку згадує I. Драч у своїй поемi, або загорнутися у целофан, як баба з коровою.

Де знайти кiлометри целофану

На рукотворне Київське море

Чи бодай на Десну зачаровану,

З якої Київ п'є воду?!

А Чорнобильська мадонна "дивиться в душу", "палить очима до дна", вона виростає у символiчний образ.

Закiнчується поема урочисто-печально i по-людськи тепло: