Реальнi та фантастичнi картини чорнобильської трагедiї в поемi Iвана Драча "Чорнобильська мадонна"

Чи знаєш ти, свiте, як сиво ридає полин,

Як тяжко, як тужно моєму народу болить!

/ Б. Олiйник, "Сiм" /

Споконвiку в дзвони били на сполох, скликали людей гуртом боротися проти бiди чи запобiгати їй.

У рiзнi часи тривожно дзвонили дзвони. Рiзнi часи, рiзнi причини трагедiї, а горе спiвзвучне: i в Чорнобилi, як на вiйнi, гинули люди.

Дзвони Чорнобиля... Вiд них вiє гiркуватим запахом полину. Чи, може, димом? Сама атомна смерть не має нi кольору, нi запаху... А лiси мертвi, а села порожнi.

Упала зiрка Полин...

Чорнобиль (полин) - назва лiкарської рослини. Страшна iронiя- мiсто з такою мирною i доброзичливою назвою стало символом страшної бiди. I вже звучить як "чорне билля", щось випалене, висушене, мертве.

Цьому загальному горю присвячена поема I. Драча "Чорнобильська мадонна".

Чорнобиль - i Мадонна. Якось навiть не в'яжуться докупи цi слова. Мадонна - Богородиця - Мати. Берегинею називали її русичi. На її образ молилися, їй складали гiмни композитори i поети, їй присвячували полотна живописцi. I ось - ще одно полотно, нi, швидше спiв-плач про страшну драму невеликого мiста над Прип'яттю.

Немає в мене слiв...

Мовчання тяжко душу залива...

I жестами нiмий возговорив...

Хай жестами, але сказати мушу.

Iван Драч вiрний собi: складнi образи, чергування римованих рядкiв з бiлим вiршем i навiть з прозою.

Перед нами мадонна (жiнка), на плечi якої звалився тягар наслiдкiв чийогось злочинного недогляду, що став незрiвнянним лихом для усього народу. Мадонна, у якої випадає волосся, яка божеволiє, народивши нездорову чи мертву дитину.

У юрмищi Хрещатинського дня

Ти боса йшла, ти, сива Катерина...

Який напiй ти в квiтень той пила,

Коли, заквiтла сином, ти ходила?

Вiд Iрода себе не вберегла -

тебе накрила та нечиста сила.

Скiльки матерiв втратили тодi й дорослих молодих синiв! Як на вiйнi...