"Поезiя - це завжди неповторнiсть, якийсь безсмертний дотик до душi" (за поезiями Лiни Костенко)

Лiна Костенко - вiдома сучасна українська поетеса, твори якої вже зараз у свiтi вважають класикою української лiтератури. Здається, у свiтовiй лiрицi все сказано i про все, але ця жiнка знайшла для себе поетичний ключ звичайнiсiнькими словами розкривати глибокi соцiально -фiлософськi питання. Пише поетеса вiршi, на мою думку, лаконiчно i свiжо.

Як i чому Лiна Костенко обрала для себе важкий творчий шлях? Про це в алегорично-умовнiй формi говориться у вiршi "Доля". На дивному базарi, який нiбито приснився поетесi, продавали рiзнi Долi. "Товар" був рiзним:

Однi були царiвен не гiрш,

а другi - як бiднi Мiньйони.

Хто купляв собi Долю за грiш,

А хто - i за мiльйони.

Покупцi, залежно вiд матерiального i морального стану, купували собi життєвий шлях:

Дехто щастям своїм платив.

Дехто платив сумлiнням.

Дехто - золотом золотим.

А дехто - вельми сумнiвним.

Поетеса робить, здається, нелогiчний хiд: обирає найнепривабливi шу Долю, яка суворо попереджає:

За мене треба платити життям,

а я принесу тобi горе.

Свою сутнiсть ця Доля розкрила так:

- Поезiя - рiдна сестра моя.

Правда людська - наша мати.

I людина прийняла Долю. I "минула нiч. I скiнчився сон". Що б не було в життi - чи радiсть, чи горе - поетеса не нарiкатиме на свою Долю.

Чому Лiнi Костенко дорога саме ця Доля? Бо кожне мистецтво - це небезпечна дiяльнiсть. У митця воно зливається з Долею i часом.

Для поетеси Поезiя i Правда тiсно пов'язанi мiж собою. Справжня Творчiсть неможлива без Правди, без прагнення пiзнати i виразити Iстину. А тодi таке Мистецтво буде жити завжди.

Початок творчостi Лiни Костенко припадає на роки Великої Вiтчизняної вiйни. Тому не дивно, що багато творiв, у яких поетеса викладає свої першi враження, присвячено темi вiйни.

Поезiя "Мiй перший вiрш написаний в окопi" подає замальовку з дитинства поетеси. Першi недитячi враження, розумiння життя прийшли пiд артилерiйську канонаду i плач сусiдiв: