Постать Кобзаря як втілення народного духу

Т. Г. Шевченко! Досить було однієї людини, щоб врятувати цілий народ, цілу націю.

Остап Вишня

Доля карбувала його життя у формах трагічних. Думаючи про нього, згаду¬єш слова Стефана Цвейга, який казав, що світ розуму не знає оманливого по¬няття числа, і на його терезах один повсталий проти всіх може важити більше, аніж багато повсталих проти одного... Повстанець Шевченко був гнівною мовою цілого поневоленого народу, в пам'яті якого дотлівали останні задимлені голо¬вешки з гайдамацьких пожеж, а бурхлива епоха щемливим болем одлунювала в розлогих думах сліпих бандуристів — сама Україна була потрощеною бандурою з обірваними струнами. Разом із усією Росією — була в ярмі царсько-кріпос¬ницької системи. І яких же нелюдських сил треба було, щоб пробудити до життя її вже майже смертельно поранену душу! Чиє живе людське серце могло затріпо¬тіти в її холонучих грудях? Так геніальний поет за велінням часу мусив власним мученицьким життям прокоментувати свої дивні твори.

Його біографія відома всім, та не перестає вражати кожного. Народився май¬бутній поет кріпаком і лише двадцятичотирилітнім здобув «вольную» (як відомо, Карл Брюллов намалював портрет поета Жуковського, той влаштував лотерею — за 2500 карбованців була здобута його свобода). Невдовзі він стає одним з най¬улюбленіших учнів-товаришів «Карла Великого» — Брюллова. 1845 року закінчує курс Петербурзької Академії мистецтв і їде в Україну. Минуло два титанічних за творчою насиченістю роки — і 5 квітня 1847 року жандарми арештовують поета.

Тарас мужньо тримається на допитах. Царененависницька поема «Сон» та інші революційні твори — звинувачень більше, аніж досить.

Все он изведал: тюрму петербургскую,

Справки, допросы, жандармов любезности,

Все — и раздольную степь оренбургскую

И ее крепость. В нужде, в неизвестности

Там, оскорбляемый каждым невеждою,

Жил он солдатом с солдатами жалкими...

(М. Некрасов)

Вимучений фізично, та не зломлений морально, Шевченко, нарешті, повер¬тається із заслання, щоб за кілька років померти майже самотнім. 24 роки крі¬пацької неволі, 10 років солдатчини, 13 — каторжної праці з постійною загро¬зою арешту — ось головні етапи його трагічної біографії. Шевченкові довелося пізнати передбачення власної юності:

...Без малодушной укоризны

Пройти мытарства трудной жизни,

Измерять пропасти страстей,

Понять на деле жизнь людей,

Прочесть все черные страницы,

Все беззаконные дела...

И сохранить полет орла