Лірика М. Рильського раннього періоду

В кого в серці вічні болі

І душа горить в огні...

Слава тому, хто шляхами,

Вже протертими, не йде,

А між скелями й тернами

Новий, кращий шлях кладе.

(«Слава тим, хто прагне волі...»)

Особливо помітний вплив лірики Лесі Українки на творчість Максима Риль¬ського у віршах, де молодий поет шукає дужого слова, пісень і прапорів, які по¬кличуть борців на бій. Зі словами Лесі Українки «щоб червона ясна корогва з піснею вкупі творила дива» перегукуються поетичні рядки Рильського:

Прапори мають над нами,

Зброя дзвенить-брязкотить,

Ми виступаєм рядами,

Сиплемо піснями:

Радість в грудях клекотить,

Браттям дістали ми волю...

(«Пісня про волю»)

Невичерпними джерелами натхнення, тем, ідей були для Рильського твори Гайне, Шекспіра, Діккенса, Доде, Пушкіна, Лєрмонтова, Толстого, Достоєв¬ського:

Софокл — і Гамсун, Едгар По — і Ґете,

Толстой глибокий і Гюго буйний,

Петрарчині шліфовані сонети

І Достоєвський грішний і святий —

Усі книжки, усі земні поети,

Усі зрідні душі його живій...

(«На узліссі»)

Та попри всі запозичення, впливи, Максим Рильський уже першими своїми творами заявив, що в українську літературу прийшов поет, який має свій чудовий, неповторний голос, і здатен підняти літературу своєї Батьківщини на нову висоту.