Лірика М. Рильського раннього періоду

В історії кожного народу є видатні особистості, які не тільки підносяться до вершин духовного життя, а й самі визначають ці вершини. Таким був Максим Тадейович Рильський — великий український поет, перекладач, учений-літературознавець, фольклорист, лінгвіст, академік. Та перш за все він поет, який по Праву міг сказати про себе: все моє життя в моїх творах.

Писати Максим Рильський почав дуже рано: у 15 років видав першу збірку віршів «На білих островах». Звичайно, молодий поет зазнавав впливу модної на той час декадентської літератури, гаслом якої було «мистецтво для мистецтва». Образ «білих островів» — хмарин, на яких летить своєю думкою поет «в країну далекую чар» має дещо декадентський характер, та разом із тим збірка наповне¬на талановитими зразками пейзажної лірики. Картини природи передають його захопленість рідною землею, свідчать про досконале володіння словом:

Люблю я дощ рясний, що гучно з неба ллється:

Після дощу того уся земля цвіте,

І ліс, покритий краплями блискучими, сміється.

У таких світлих, чистих рядочках нема жодної нотки розчарування, зневіри. Вони іскряться райдужними кольорами, випромінюють сонячне сяйво:

З золота зіткане сяєво ллється,

Ліс в нім купається, листя сміється.

В квітах барвистих

Дівчина сяє,

В оченьках чистих

Сонечко грає.

Якось Рильський в одній із статей написав: «Поет, кажуть, повинен черпати свої теми із життя. Ну, а хіба література — не один із проявів життя, і то життя згущеного, сконденсованого, загостреного до краю». Цими словами він неначе пояснює схожість мотивів у ліричних віршах своєї юності з темами, ідеями тво¬рів поетів старшого покоління.

Твір «Поле чорніє. Проходять хмари...» ввійшов до книги «Під осінніми зо¬рями». Цей вірш — пейзажна замальовка ранньої весни-провесни:

Поле чорніє. Проходять хмари,

Гаптують небо химерною грою.

Контрастне зіставлення чорного поля і синьої річки робить картину зримою, мальовничою. Тут відчутні живописні мазки Шевченка, який завжди був для Рильського прикладом.

Рильський ще на зорі своєї творчості вивчав класичну українську поезію, шукав позитивного героя і знаходив його серед борців за щастя і волю народу. Поет, як і його великий учитель Іван Франко, оспівує їхні подвиги в ім'я світ¬лого майбутнього:

Слава тим, хто прагне волі,

Хто весь вік живе в борні,