Олімпійський урок, присвячений річниці відродження сучасних Олімпійських Ігор
1. Хто з вас, юні друзі, цікавиться історією фізичної культури та спорту, той, напевне, знає, що про досконалість свого фізичного ста¬ну люди почали дбати ще на межі палеоліту і неоліту. Про це переконливо свідчать написи та малюнки, виявлені на стінах печер. Піз¬ніше кам'яні плити, глиняні таблички, папіруси етрусків, ацтеків, ассірійців, єгиптян розповіли вже про певну систему фізичного гарту. Однак лише за часів Стародавньої Греції, де .наука, освіта, куль¬тура, мистецтво та філософія набули найвищого розквіту, фізичне виховання було проголошене основою життя і доведене до рівня культу.Саме звідти пішли такі слова, як олімпіада, стадіон, атлет, гім¬настика тощо. Найбільшою образою для себе житель Еллади вва¬жав, якщо його зараховували до тих, хто не вміє писати або пла¬вати. Філософ Платон називав кульгавою кожну людину, в якої ті¬ло і розум не були однаково розвинені. У V столітті до нової ери, ко¬ли Олімпійські ігри стали традиційними, спартанський цар Архідам був покараний радою старійшин за шлюб з жінкою малого зросту.
В Афінах навчання велося одночасно в трьох школах: граматич¬ній, музичній і гімнастичній. В останню, так звану палестру, учень вступав у шестирічному віці. Тут він перебував більшу частину дня – займався фізичними вправами і брав участь у змаганнях. Причому, фізичне навантаження збільшувалось з кожним роком, враховуючи змужніння юнака.
Грецькі діти ледь не з молоком матері всотували в себе дух су¬перництва та боротьби. Вже змалку вони знали секрети бою “пів¬ників”, коли, підстрибуючи на одній нозі, треба було збити супер¬ника, змусивши його втратити при цьому рівновагу.
Гімнасії приймали юнаків віком 14–16 років. У цих навчальних закладах юні елліни прилучалися до боротьби, бігу, метань списів і дисків, ігор з м’ячем, вивчення основ військової справи.
Любов греків до змагань, що прищеплювалась з ранніх дитячих років, залишалася на все життя. Змагалися не лише атлети на аре¬нах, але й музики, співаки, художники, актори, промовці. Рідко який тиждень минав без проведення поєдинків.
Як переказують легенди, ці змагання греки запозичили від самих богів, життя яких було сповнене війнами, суперечками, подвигами. З легенд та міфів ми знаємо про існування могутніх Зевса, Посейдона, Плутона, Аполлона, Артеміди, Гермеса, Діоніса та інших богів. Захоплюють і вражають героїчні вчинки їхніх дітей – Геракла, Прометея, Персея, Пелопа, Паріса, Ахілла та інших міфічних для, нас персонажів.
2. Саме боги, як переконують легенди, поклали початок Олімпій¬ським іграм. Перші змагання нібито влаштував сам Зевс Громовер¬жець на честь своєї перемоги над батьком Кроном, який поїдав сво¬їх власних дітей, аби ті не заволоділи його троном.
На легендарному Олімпі перемогу виборювали бог мистецтв та світла Аполлон, покровитель мандрівників і крамарів Гермес, бог вина Діоніс та інші.
Серед героїв, які продовжили традиції богів, називають то Геракла Ідейського, то Пелопа, який переміг сильного і підступного Еномая, батька прекрасної Гіпподамії. Стверджують, що саме на честь Пелопа один з грецьких островів дістав назву Пелопоннес.
В “Іліаді” Гомера розповідається, як Ахілл започаткував ігри, присвячені пам’яті свого друга Патрокла, вбитого троянцем Гектором. Герої змагалися в їзді на колісницях, кулачному бої, звичай¬ному бігу, метанні важкого диска, списа, стрільбі з лука. Поема Го¬мера – перше літературне джерело, що розповіло людству про спортивні змагання в Стародавній Греції.
А як було в самій Олімпії, в долині ріки Алфею, де жили та зма¬галися прості її мешканці? Хто перший запропонував проводити змагання, які згодом привернули до себе загальну увагу?
В одному з джерел сповіщається, що ще у 884 році до н. е. прави¬телі Еліди Іфіт та Спарти Лікург, стурбовані постійними війнами між своїми народами, уклали угоду про перемир’я. На честь цієї по¬дії було вирішено провести Олімпійські ігри.
Ще один документ також називає цю дату, її підтверджують й інші джерела. Відомо, що в Греції задовго до Іфіта та Лікурга від¬бувалися різноманітні свята. Вони здебільшого присвячувались бо¬гині Деметрі, покровительниці землеробів. Ці свята та змагання, без яких греки не уявляли свого життя, тривали між жнивами та збиранням винограду.
Людству відома ще й хроніка Малаласа із Сірії. Вона згадує ца¬ря Саула, який жив ще в XI віці до н. е. Він теж був палким при¬хильником різноманітних змагань, серед яких Олімпійські ігри зай¬мали не останнє місце.