Розвиток сільського туризму
В угорському законодавстві регулювання «зелено-туристичних» відносин не підпадає під дію нормативних актів, якими регулюються відносини у сфері підприємництва. Відповідно, не підлягають оподаткуванню й особисті доходи, отримані селянами від використання для відпочинку власного житла. Існують також спеціальні пільги та переваги для сімейних господарств, які займаються (або виявили бажання зайнятися) діяльністю у сфері сільського туризму, якщо вони розміщуватимуться на території сільських поселень в економічно слаборозвинутих (визнаних економічно депресивними) регіонах. Отримати такі пільги та переваги можна на конкурсних засадах. Ці проекти можуть отримати матеріальну підтримку у формі кредитів (до 8 тис. доларів США), які в разі успішної реалізації проекту поверненню не підлягають.
Великий законодавчий досвід у розвитку агротуризму має Латвія. Зумовлено це тим, що вже тривалий час основним контингентом туристів, які бажають відпочити в тамтешній сільській місцевості, є іноземці. Уряд вчасно звернув увагу на цей вельми перспективний вид туризму, здатний вирішити проблему безробіття на селі (чи не актуально це для України?!), і затвердив ряд відповідних нормативів. За даними Асоціації сільського туризму Латвії, за останніх вісім років у сільській місцевості майже вдесятеро зросла кількість місць прийому туристів, у 19 разів — кількість ліжко-місць. Такими послугами у 2001 р. скористалися понад 12 тисяч туристів, у т.ч. 20% іноземців (передовсім із далеко не бідних Фінляндії, Німеччини та США).
А чим ми можемо чужинцям носа втерти?.. Адже й наше село приваблює (і не лише іноземців) мальовничою природою, специфічним способом життя, українською гостинністю та здоровою їжею. Тобто наявні передумови цілком достатні для розвитку зеленого туризму. Однак із успіхами тут не густо. І це при тому, що шоста-сьома частина житлового фонду із понад шести мільйонів сільських будинків потенційно придатна для використання з метою розвитку цього сегменту вітчизняного туризму. Незайнятим або частково зайнятим є сільське населення. Немає проблем із сільськогосподарською продукцією, яка в основному вирощується у приватних селянських та фермерських господарствах…
Нині в Україні практичними проблемами сільського зеленого туризму дійово намагається перейматися лише всеукраїнська громадська неприбуткова організація з відповідною назвою — Спілка сприяння розвитку сільського зеленого туризму в Україні. Як зазначають фахівці, аналізуючи десятирічну діяльність Спілки, її незаперечною заслугою є те, що про сільський зелений туризм у нашій країні заговорили. Однак чи відбувся він як форма діяльності сільського населення з надання послуг проживання та харчування на власній садибі, як форма відпочинку міського населення з використанням туристсько-рекреаційного потенціалу сільської місцевості?.. Очевидно, що ні.
Нині у 18 регіонах держави близько 1000 господарств запрошують «відпочити під грушею». 70% їх припадає на Карпатський регіон. У деяких областях, передовсім на Західній Україні, місцеві держадміністрації намагаються дати раду розвиткові зеленого туризму, проте на заваді стає законодавча невизначеність. Зважаючи на це, є чимало речей, які поза межами компетенції вболівальників за таку потрібну не лише українському селу справу.
Нині чимало вітчизняних політиків стали ревними захисниками українського села. Про те, що вони обіцяють, немає потреби переповідати. А ось до законодавчого врегулювання питання розвитку сільського зеленого туризму та відповідної рекламної кампанії на державному рівні у слуг народу руки не доходять. Не беремо тут до уваги лише наявність терміну «сільський зелений туризм» у двох указах президента України (щодо основних напрямів розвитку туризму (1999р.) та щодо соціального розвитку села (2000 р.)), які погоди не роблять. Показовою є й відсутність результатів виконання відповідної постанови Кабміну від 22 квітня 2002 р., одним із пунктів якої було заплановано розробити Програму розвитку сільського зеленого туризму в Україні.Підсумовуючи, зауважу: стратегічною метою розвитку сільського зеленого туризму в Україні є створення конкурентоспроможного на внутрішньому та світовому ринках національного туристичного продукту, здатного максимально задовольнити потреби як наших співвітчизників, так і іноземців. А також розширення внутрішнього туризму та постійне зростання обсягів в’їзного туризму, забезпечення комплексного розвитку рекреаційних територій та туристичних центрів з урахуванням соціально-економічних інтересів їх населення. Не можна забувати і про збереження та відновлення природного середовища й історико-культурної спадщини, наповнення державного та місцевого бюджетів. Чи непідйомна це справа? Аж ніяк. Затримка, повторюю, лише за «політичною волею» народних обранців.
Джерела:
1. Відпочинок під грушею: коли й чи стане він цивілізованим? Ігор ВИННИЧЕНКО (доцент кафедри країнознавства і туризму Київського національного університету імені Тараса Шевченка). «Дзеркало тижня» № 37 (565) 24 — 30 вересня 2005