Розвиток сільського туризму

Чи з легким серцем залишає наш співвітчизник Батьківщину, вирушаючи на роботу за кордон? Питання, очевидно, риторичне. Розлука з родиною, ризик зниження професійного рівня, відсутність стабільності, дискомфорт у зв’язку з перебуванням в іншому культурному та етнічному середовищі, дискримінація та інші проблеми змушують сивіти не одну голову…

Значною мірою сприяти як поверненню нинішніх заробітчан до рідних домівок, так і створенню нових робочих місць може (і повинна!) така галузь вітчизняного туризму, як сільський зелений. Він охоплює широкий спектр форм відпочинку на селі: від стаціонарного у сільській місцевості (власне, сільський туризм), у туристичних центрах і курортах, що розміщені у селищах та містечках, до відпочинку в сільських дворогосподарствах (агротуризм). Словосполучення «сільський зелений» підкреслює проекологічну орієнтацію цієї галузі туризму.

Завважу, що в європейських країнах вищезгадана сфера відпочинку розвивається і функціонує не перший рік: та ж таки Франція відзначила півстолітній ювілей, Румунія — десятилітній. У цілому, світові тенденції розвитку цього виду діяльності сільського населення та дозвілля міських жителів, який іменується в Україні терміном «сільський зелений туризм», визначаються саме в Європі.

Однією з причин досить активного розвитку сільського туризму у Старому Світі є криза сільськогосподарського сектора. Частка громад, зайнятих у такому виробництві, становить від 30% (Греція) до 2% (Бельгія та Данія) від їх загальної кількості. Саме цим пояснюється підвищене зацікавлення зеленим туризмом, який, за умови швидкого розвитку, може «оживити» чимало сільських регіонів. Так, 35% міських жителів країн ЄС уже віддають перевагу відпустці «під грушею», у Голландії таких — взагалі половина.

Активному розвиткові сільського туризму сприяє також аграрна політика урядів, яка спонукає фермерів до пошуку альтернативних джерел доходів. Ну і, звісно, бажання людей повернутися до природи, за невисоку плату доторкнутися до її чистоти, пожити в сільському середовищі й відкрити нові для себе народні ремесла, цікаві місця, кухню, фольклор тощо.

Оскільки зелений туризм є дійовим засобом вирішення проблеми утримання населення в слаборозвинутих регіонах, у багатьох країнах він розглядається як один із важливих напрямів у політиці розвитку села. Це підкреслює й назва ІІ Європейського конгресу сільського туризму, який наприкінці вересня нинішнього року проходитиме у Криму, — «Розвиток та інтеграція з допомогою сільського туризму». Завважу принагідно: учасники першого конгресу, що позаторік відбувся в Іспанії, наявний потенціал європейського ринку сільського туризму визначили у майже два мільйони ліжко-місць.

У Франції, Великобританії, Голландії, Ірландії, Німеччині, Іспанії залучення до діяльності у сфері зеленого туризму заохочується на національному рівні. За популярністю відпочинок у сільській місцевості в цих країнах посідає нині друге (!) місце після вакацій на морі. Сільський туризм створює нові робочі місця та приносить реальний дохід регіонам, дозволяє знайти засоби і способи для збереження природи. В багатьох країнах розвиток цього виду туризму став головним напрямом охорони і відтворення сільських ландшафтів.

У Німеччині становлення зеленого туризму почалося з розробки концепції його розвитку у периферійних регіонах. У результаті на ринку нині представлені пропозиції дешевого відпочинку на природі, без використання дорогої інфраструктури, але з наданням комфортних умов проживання.

Загальновідомі успіхи Франції у створенні агротуристичного продукту. Щорічно країну відвідують у середньому 37 млн. іноземних туристів, із них близько семи мільйонів віддають перевагу відпочинку на селі.

Дедалі привабливішим стає сільський туризм в Англії. Тамтешні фермери пропонують широкий вибір різноманітних послуг за доступними цінами та зі спеціальними знижками для дітей. Великий попит у мандрівників на пристосовані для туристських потреб старовинні ферми. В Ірландії стіни будинків, у яких надають «сільсько-туристичні» послуги, ідентифікуються відповідними символами: їх прикрашають зеленими листочками. Знайти «зелене» житло допомагають спеціальні покажчики, довідники, каталоги, в яких пропонується ночівля на фермах або віллах із багатим частуванням.Належний досвід у цій справі та користь від неї мають і наші вчорашні брати і сестри по соцтабору. Так, у Польщі на селян, які бажають розпочати діяльність у сфері зеленого туризму, та тих, котрі вже надають такі послуги, не поширюється дія закону, що регулює господарську (підприємницьку) діяльність. Тому грошові винагороди за відповідні послуги не підлягають стягуванню податку на додану вартість. Законодавство також передбачає, за певних умов, звільнення отриманих доходів і від податку на доходи фізичних осіб. Закон зобов’язує сільських господарів реєструвати відпочивальників у спеціальному журналі. Причиною виникнення цивільної відповідальності може бути невиконання або ж неналежне виконання умов домовленостей між сторонами, а також заподіяння шкоди. Така відповідальність реалізується шляхом відшкодування вартості заподіяних збитків. Взаємні права та обов’язки сторін визначаються договором, укладеним між ними.