Історія становлення й розвитку сільського туризму в Карпатському регіоні
З середини 1960-х до 1980-х pp. у колишніх літниськових селах і місцевостях почалося формування модерної рекреаційної інфраструктури. У Передкарпатті, Карпатах й Закарпатті зводилися численні курортно-оздоровчі комплекси (Трускавець, Моршин, Свалява, Східниця тощо), туристичні бази, гірськолижні комплекси, які від початку свого функціонування вабили значну кількість людей для відпочинку та лікування, а також занять активними видами туризму.
У пікові сезони — літній та зимовий — у рекреаційних районах Карпат у наші дні має місце перевантаження нічліжної та оздоровчої бази наявної туристичної інфраструктури. Тому у ці періоди частина рекреантів (які лікуються чи відпочивають) з 1980-х pp. традиційно обирає для себе сільську оселю (у тому числі й з економічних причин).
У 1970—1980-ті pp. сільська оселя виступає як доповнюючий елемент інфраструктури рекреаційних зон Карпатського регіону.Ознакою впровадження концепції власне сільського туризму у його сучасному трактуванні ставало переобладнання горянами особистого житла для рекреаційних потреб шляхом збільшення кількості помешкань, кращого облаштування технічної інфраструктури. Сільський господар на цьому етапі забезпечував функції, властиві певному рекреаційному центру, об'єкту чи місцевості, — оздоровчі чи відпочинкові.
Новий етап розвитку сільського зеленого туризму в Україні у цілому та у Карпатському регіоні зокрема розпочався з другої половини 1990-х pp. і пов'язаний з його організаційним становленням як виду туристичної діяльності на селі.
У квітні 1996 р. в Києві відбулася установча конференція, на якій було засновано Всеукраїнську неприбуткову громадську організацію "Спілку сприяння розвитку сільського зеленого туризму в Україні". Головна мета організації така: популяризація відпочинку в українському селі, сприяння розвитку сільської інфраструктури, самозайнятості сільського населення, виховання поваги до краси рідного краю, гостинних мешканців сільської місцевості, культурного та історичного надбання українського народу, сприяння збереженню навколишнього середовища.
Ініційоване Всеукраїнською спілкою відродження сільського зеленого туризму зорієнтоване на привабливість для городян природних та культурних атракцій, традицій, навколишнього середовища та домашнього харчування. Водночас це може бути одним з найдешевших видів відпочинку. Особливістю цього етапу є те, що він охоплює райони з рекреаційними, атракційними передумовами, але без розвинутої інфраструктури. Тому в Карпатському регіоні спроби розвинути сільський зелений туризм охоплюють різні місцевості: від поліських рівнин Львівщини до передгірних територій Закарпаття.
Парадокс перших років становлення Спілки в тому, що до неї охоче приєднувалися люди без досвіду прийому відпочиваючих, які розглядали членство як певний шанс спробувати себе у новому виді діяльності й отримати додатковий заробіток. Тому певна частина проектів Спілки мала бюрократичний характер, і радше приносила результати донорам проектів, ніж реципієнтам. Досвідчені оператори сільських садиб рекреаційних регіонів не ввійшли до Спілки, надаючи перевагу перебуванню у "тіні". Тому результати організаційної роботи Спілки були відчутнішими у "нетрадиційних", але багатих на природні та культурні атракції туристичних регіонах України, ніж у "традиційних" рекреаційних районах.
Треба констатувати той факт, що досвідчені сільські організатори відпочинку приєднаються до Спілки лише за умови, коли вона реально зможе захистити на законодавчому рівні їхню діяльність. Але Закон про сільський туризм в Україні досі не прийнято.
На початок XXI ст. (станом на 2005 р.) в областях Карпатського регіону склалася доволі потужна розгалужена мережа осель сільського зеленого туризму.
Зеленим туристам, які бажають відпочивати у гірських селах регіону, Львівська обласна спілка сприяння розвитку зеленого туризму пропонує близько 200 агроосель, Івано-Франківська спілка — понад 300 агро-осель, Закарпатська — понад 360 агропансіонатів і садиб, Чернівецька — близько 80 агроосель з харчуванням і цікавими подорожами. Щорічно ці кількісні показники неухильно зростають. Вартість проживання в агро-оселях реґіону коштує в середньому 15—40 грн за добу. Проте через жорстку систему оподаткування значна частина власників зелених садиб досі надають послуги неофіційно, уникаючи проблем, пов'язаних з ліцензуванням.
Області Карпатського регіону також активно використовують допомогу міжнародних фондів для підтримки розвитку зеленого туризму. Так, у 1999—2001 pp. у краї реалізовано проект TASIC "Підтримка місцевого розвитку та туризму Карпатського регіону" (вартість інвестиційного проекту склала 1,5 млн євро). А впродовж 2002—2004 pp. завершилася реалізація нового масштабного проекту TASIC "Збереження навколишнього середовища та розвиток сільського зеленого та екотуризму" (вартість проекту становила 1,4 млн євро). У карпатські області періодично надходять малі гранти для розвитку сільського зеленого туризму в окремих гірських селах і районах.