Форми організації відпочинку в селі. Відмінність сільського і міського туризму

—екотуризмом (організовувати своїм гостям відпочинок в екологічно чистій місцевості, надати їм можливість споживати екологічно чисту продукцію, сприяти у заготівлі лікарських трав, лісових ягід і грибів);

—мисливським туризмом;—культурно-етнічною діяльністю (кустарне вироблення й продаж відвідувачам сувенірної продукції ужиткових народних промислів, залучення туристів до організації й участі у національних обрядах, традиційних ремеслах українського селянина та господарсько-польових роботах (сінокіс, бджільництво, випас худоби тощо).

Але основою сільського зеленого туризму є власне сам селянин та його побут. Передусім, селянин запрошує до своєї оселі:

—людину з міста — подивитися на сільськогосподарське виробництво (як робиться сир, масло, ковбаса тощо, як вирощуються свині, корови, коні);

—людину творчої, розумової праці — подивитися на майстерність ремісника (як робиться дерев'яний чи глиняний посуд, плететься ліжник тощо);

—іноземців — побачити особливості національних традицій та самобутньої етнокультури.

Варто ще раз наголосити: діяльність у сфері сільського туризму не належить до підприємницької діяльності. Тому грошові винагороди за такі послуги не підлягають оподаткуванню. Законодавство також передбачає при певних умовах звільнення отриманих доходів і від податку на доходи фізичних осіб.

Звільнення від оподаткування доходів, отриманих від здачі кімнат туристам, передбачається при таких умовах:

—житловий будинок, в якому здаються кімнати, належить до сільського господарства;

—житлові кімнати здаються відпочиваючим, а не сезонним робітникам або іншим особам на тривалий термін;

—кімнати, які здаються, знаходяться у житловому будинку (чи прибудові) господаря, а не в іншій спеціально пристосованій будівлі;

—житловий будинок розташований на сільській території [52].

Національним законодавством передбачається встановлення пільг щодо оподаткування агротуризму. Проблема полягає у різниці в оподаткуванні гостинних сільських осель, що користуються цими пільгами, та приватних міні-готелів, які оподатковуються на загальних підставах.

Нині необхідно внести доповнення в податкове законодавство стосовно пільгового оподаткування доходів, отриманих громадянами згідно з договорами оренди житла в сільській місцевості. Відповідно до чинного законодавства, цивільно-правові угоди між фізичними особами оподатковуються за ставкою 20 % . Зрозуміло, що такий стан справ зумовлює надзвичайно низьку рентабельність і масову "тінезацію" послуг сільського зеленого туризму. Легальний розвиток зеленого туризму в селах України стане реальністю при узаконенні ставки податку на рівні 2—4 % від ціни договору оренди приміщень агрооселі.

В Україні потрібно законодавчо звільнити агрооселі від сплати готельного збору та обов'язкової державної стандартизації. Для агроосель можливе запровадження категоризації уповноваженими представниками Спілки сприяння розвитку сільського зеленого туризму або представниками органів місцевого самоврядування. Державна туристична адміністрація України, яка здійснює сертифікацію готельних послуг, задекларувала намір делегувати повноваження з сертифікації нічліжних послуг сільського зеленого туризму як форми підсобної діяльності уповноваженим регіональним осередкам Спілки сприяння розвитку сільського зеленого туризму в Україні (в Україні категорії та умови здійснення стандартизації агротуристичних послуг та категоризації агроосель офіційно ще не затверджені).

На перспективу власники агроосель самі будуть зацікавлені в проведенні сертифікації для підвищення рівня своєї діяльності та наближення її до міжнародних стандартів.