Проблеми використання біотичних рекреаційних ресурсів у туристичній галузі України
В цілому мисливська фауна України є досить різноманітною. Найпоширенішими серед мисливських видів ссавців є: бобер; бабак; заєць сірий; білка звичайна; тхір світлий; лисиця звичайна; вовк; козуля; кабан та ін.
Значну частину мисливської фауни становлять птахи: понад 50 видів. У великій кількості ще зустрічаються крижень, чирок-тріскунок, чирок-свистунок, чернь червоноголова, шилохвіст, курочка водяна, бекас, куріпка сіра, гуси, кулики та ін.
Через неконтрольований відстріл ареали основних видів тварин значно скоротилися. Здобування мисливських тварин зменшилося за останні 30 років утричі [3]. Зокрема таких цінних, як олень благородний, косуля європейська, лось благородний, ведмідь, куниці лісова та кам’яна. Деякі з видів занесено до Червоної книги і полювання на них заборонено (борсук, видра річкова, норка європейська, тхір степовий, рись, горностай, глухар, тетерук, рябчик, дрохва, кроншнеп великий, огар тощо). Поряд з тим проводиться успішна акліматизація єнотовидної собаки, ондатри, білки-телеутки, дикого кроля, зубра, оленя плямистого, косулі сибірської, кабана середньоазіатського тощо, яких можна віднести до перспективних мисливських видів [6]. Звірогосподарства розводять норку американську, песця, сріблясто-чорну лисицю, нутрію.
У внутрішніх та прибережних водах України нараховується близько 270 видів риби. Знову ж таки, значною проблемою залишається різке скорочення продуктивності українських водойм: за останні 20 років вилов риби скоротився у 2,5 рази [3].
Таким чином, серед біотичних рекреаційних ресурсів найбільше навантаження припадає на зелені зони міст, дендропарки, ботанічні та зоологічні сади, в той час, як унікальні об’єкти українських заказників та пам’яток природи, які можуть бути основою пізнавально-наукової рекреації та екскурсійної справи, залишаються осторонь поза увагою організаторів туризму в Україні.На жаль, взаємодія природи та людини здійснюється за принципом негативного зворотного зв’язку, що призводить до деградації лісових насаджень. Підвищення стійкості та ефективності охорони, збереження і раціональне використання біотичних рекреаційних ресурсів неможливі без проведення відповідних лісівничих господарських, організаційно-технічних та профілактично-запобіжних заходів. Розрахунок рекреаційної ємності біотичних рекреаційних ресурсів — це ще одна важлива проблема їх раціонального використання. У цьому контексті необхідно віддавати перевагу контрольованій рекреації, любительським видам промислу та посилити охорону рідкісних, ендемічних, реліктових видів флори та фауни.
Літератури:
1.Генсирук С.А., Нижник М.С. Рекреационное использование лесов — К.: Урожай, 1987.
2.Географічна енциклопедія України: В 3-х т./ Редкол.: … О.М.Маринич (відпов. ред.) та ін. — К.: УРЕ ім. М.П. Бажана, 1989. — Т.1: А — Ж.; 1990. — Т.2: З — О.; 1991. — Т.3: П — Я.
3.Гродзинський Д.М., Шеляг-Сосонко Ю.Р. та ін. Проблеми збереження та відновлення біорізноманіття в Україні. — К.: Академперіодика, 2001.
4.Дубін В.Г. Регіональні проблеми збереження рідкісних видів біоти у лісах України // УГЖ. — 2002. — № 2. — с.20–27.
5.Євдокименко В. Регіональна політика розвитку туризму. — Чернівці: Прут, 1996.
6.Коротун І.М., Коротун Л.Н., Коротун С.І. Природні ресурси України. — Рівне, 2000.
7.Леоненко В.Б., Стеценко М.П., Возний Ю.М. Атлас об’єктів природно-заповідного фонду України. — К.: ВПЦ «Київський університет», 2003.
8.Мацола В.І. Рекреаційно-туристичний комплекс України. — Львів, 1997.
9.Нижник М.С. Лес и отдых. — К.: Наукова думка, 1989.
10.Cады, парки и заповедники Украинской ССР. — К.: Будівельник, 1985.
Глобалізація (франц. global — загальний, від лат. — globus — куля) — но-вий етап світового розвитку, якому притаманне різке приско¬рення темпів інтернаціоналізації усіх сфер суспільного життя.