Рекреація, туризм і дозвілля: тлумачення і співвідношення понять

Зовсім іншим духом пронизане ставлення до природи і дозвілля у ранньохристиянську епоху. Всі помисли людини тієї доби були звернені до прийдешнього світу, до «царства Божого». Вважалося, що гріх закрадається навіть у душу того, хто отримує естетичну насолоду від спогля¬дан¬ня природної краси. Тому аскетизм на тривалий час стає моральною поведінковою нормою і сприяє зарод¬женню руху самітників-анахоретів, найбільш характерного для східної гілки християнства на етапі його становлення.

Середньовічна рекреація була не лише часом відновлення психофізичної енергії, відпочинку, а й пере¬тво¬рилася на своєрідну соціальну «візитну картку», ставши над¬зви¬чайно витратною і показною у своїй розкоші. Наявність ві¬ль¬ного часу в індивідуума і його використання для отри¬мання насолоди стали ознаками благородного походження, багатства і вла-ди на противагу «рабському» часові праці.

Таке сприйняття вільного часу, певною мірою, харак¬терне і для наших днів. Але воно, переважно, стосується багатої аристократичної верхівки індустріального та постіндустріального суспільств.Зовсім інше етичне підґрунтя дозвілля запропонували християнські протестантські течії. Духовною основою існу¬ва¬ння людини проголошується робота і служіння Богу. Від¬починок же розглядається як ледарство і марна витрата часу. Саме ця релігійна доктрина стала невід’ємною етико-моральною нормою в часи промислової революції та формування індустріального суспільства і лишається істин¬ною для значної частини населення й сьогодні.

Протес¬тантська трудова етика розглядає роботу як основну мету життя, а роль рекреації зводиться до від¬новлення сил для того, щоб робота могла виконуватися ще краще. Така інтер¬претація рекреації стала невід’ємною частиною індустріаль¬ного і постіндустріального суспільств.

Власне трактування проведення вільного часу про¬по-нує і православ’я. Православні релігійні канони відпочинок людини пов’язують із її якомога повнішим відстороненням від мирських проблем і повній віддачі себе служінню та спілкуванню з Богом через систему відповідних інституцій. По суті, увесь свій вільний час православний віруючий має присвячувати своєму духовному збагаченню, точніше, спа¬сі-нню своєї душі.

Протягом тривало історичного періоду дозвілля мало чітке значення і відігравало свою роль. У Давній Греції і Римській Імперії, в середньовічні і пуританські часи було закладене етичне, естетичне і моральне підґрунтя використання вільного часу — сучасної рекреаційної діяльності. Її основою у кожному випадку було соціальне життя, яке формувало стереотип поведінки людини в її вільний час.

Сучасна рекреаційна діяльність набуває популярності через те, що вона оцінена не лише як знаряддя фізичного і духовного збагачення, а й тому, що перетворилася на обов’язковий модний атрибут людини, що здобула певного успіху у житті і, що є найголовнішим, приносить прибуток, ставши потужним сектором індустрії.

На зміну епосі створення культури прийшла епоха її масового споживання; на зміну епосі завоювання і під¬корення природи прийшла епоха її збереження. І культура, і природа, точніше, об’єкти культурної атракції і привабливі для відпочинку природні ландшафти стали товаром, а рекреація, туризм перетворилися на акт споживання цього товару.

Таким чином, короткий огляд винесеної в заголовок проблеми дозволяє зробити такі висновки:

1.надзвичайно складно запропонувати універсальні визначення понять «дозвілля», «рекреація» і «туризм», оскільки їх семантичне наповнення міняється в залежності від контексту і завдань конкретних досліджень;

2.дозвілля доцільно інтерпретувати як часове поняття, а рекреацію і туризм — як поняття про дію, спосіб організації вільного від роботи часу;

3.підґрунтя сучасної рекреаційної діяльності і уявлення про її доцільність, необхідність і способи реалізації закладене в давньогрецькі і давньоримські часи;

4.в епоху античності сформувалося уявлення про ідеальний для відпочинку ландшафт, яке з певними видозмінами дійшло до наших днів;

5.прагнення людини отримати якісний відпочинок стало головним чинником формування потужної індустрії туризму;