Над­сянський регіональний ландшафтний парк

На території парку збереглася значна кіль­кість пам'яток матеріальної культури, пере­важно греко-католицьких храмів і дзвіниць - церкви у селах Верхня Яблунька (Собо­ру Пресвятої Богородиці, 1788 p.), Нижня Яблунька (Преображення Господнього. 1820 p.), Верхній Турів (Св.Пантелеймона, 1890 p.), Боберка (Вознесення Господнього, 1913 р. та Св. арх.. Михайла, 1914), Нижній Турів (Успення Пресвятої Богородиці. 1914 p.), Дністрик Дубовий (Собору Пресвятої Богородиці / Найсвятішого Серця Ісуса, 1920 p.), де до цього часу зберігаються уні­кальні ікони Риботицької школи та літургійні книги зі старих, вже неіснуючих, дерев'яних бойківських церков, споруджених у XVI-XVIII ст., як на території сучасних, так і вже неіснуючих сіл.

Варто відмітити, що дві старих церкви бойківського типу, споруджені у с. Сянки в 1645 та 1703 pp., були продані в с. Кострино (1703 р.) та с. Сіль (1831 р.) на Закарпатті, де збереглися до сьогодення (зараз це те­риторія Ужанського національного природ­ного парку).

У селах, що знаходяться на території пар­ку, збереглася традиційна дерев'яна бой­ківська забудова - однорядні двори ("довга" хата), які об'єднують комплекс житлово­го будинку та стайні. Одна з таких садиб із с. Шандровець, побудована в 1909 p., за ініціативою митрополита Андрея Шептицького, у 30-х роках минулого століття була перевезена до Музею народної архітектури і побуту у Львові.

Мешканці до тепер займаються земле­робством із збереженням давньої терасної природоохоронної форми обробітку ґрунту, двопільної та багатопільної систем зем­леробства з використанням традиційних знарядь праці, до яких відносяться плуги, борони, мотики, одноручні коси, дерев'яні вили та ціпи.

Тваринництво є традиційним заняттям на­селення на території РЛПН. Тут з давніх часів вирощували велику рогату худобу, свиней, коней та овець, яких випасали на громадських пасовищах (толоках) та на по­лонинах, де пастухи займалися виробництвом молочних продуктів, зокрема, овечого сиру будзу. Після ліквідації на початку 90-х років минулого століття колгоспів, меш­канці повертаються до традиційних форм землеробства, скотарства і бджільництва. Те саме стосується і відродження домашніх промислів та ремесел, зокрема, вишиван­ня, ткацтва полотна, ковальства (Ви можете відвідати традиційні кузні в Боберці та Вер­хній Яблуньці), теслярства, стельмахівства (виробництво возів і коліс у Нижній Яблунь­ці), бондарства тощо

Пам'ятки історії та культурної спадщини

На території української частини біосферного резервату "Східні Карпати" добре збе­реглися пам'ятки історії та культурні тра­диції, які, поряд з природними цінностями, створюють реальні можливості для розвит­ку індустрії туризму.

Боберка

Село Боберка було засноване у 1537 р. краківським воєводою Петром Кмітом над притокою Сяну р. Боберка. Привілей на село отримав солтис Іван Вольоша. Перші тризрубні церкви бойківського типу у Бобер­ці були споруджені протягом XVI - XVII ст.У1913 р. в Боберці Долішній була спорудже­на церква Св. арх. Михайла, в якій зберег­лися запрестольна ікона Покрови Пр. Бого­родиці (1759 р.) та „Євангеліє" львівського друку 1743 р. У Боберці Горішній в 1914 р. була споруджена церква Вознесення Гос­поднього, де зберігаються церковні кни­ги львівського друку, датовані 1623 і 1737 pp., а також предмети церковного вистрою із розібраних церков у Локіті та Дидьовій. У Боберці було велике муроване дворище (зараз тут знаходиться школа) і парк XIX ст., у селі збереглася традиційна дерев'яна бойківська забудова та пилорами, млин, старі мости, є багато придорожніх капличок та хрестів.

В околиці села є кам’яні розсипи та оліготрофне болото. У Боберці та Дидьовій бував відомий український письменник Іван Франко. На відмінно від інших прикордонних сіл ,населення Боберки не постраждало внаслідок операції “очищення прикордонної смуги”, проведеної СРСР після 1939р.

В околицях села є кам'яні розсипи та олі-готрофне болото. У Боберці та Дидьовій бував відомий український письменник Іван Франко. На відміну від інших прикордонних сіл, населення Боберки не постраждало внаслідок операції „очищення прикордон­ної смуги", проведеної СРСР після 1939 р.

Шандровець