Над­сянський регіональний ландшафтний парк

Природа парку

Рослинний покрив на території РЛПН сфор­мований лісами за участі бука, ялиці та смереки, луками та сільськогосподарськи­ми угіддями (сіножаті, пасовища та рілля). У лісах значні площі займають вторинні смерекові деревостани, які потребують реконструкції. Найбільш цінні комплекси букових, ялицево-букових та смереково-ялицево-букових лісів збереглися в Боринському та Яблуньському лісництвах парку, де в урочищах Бучок, Ліски та Сянське запро­поновано створити 2 букових та 2 ялицево-букових резервати. В урочищі Бучок, на схи­лах г. Вернік, також виявлено унікальний для цієї території локалітет вільхи зеленої, де буде створено пам'ятку природи. На те­расах р. Сян вздовж українсько-польського кордону поширені угрупування вільхи сірої, вологі луки зі значною участю представни­ків родини орхідних. У заплаві р.Сян, поб­лизу с.Боберка, знаходиться дуже цікаве у флористичному відношенні оліготрофне торфовище, на якому виявлено біля 40 видів судинних рослин, серед яких є багато рідкісних. У районі Сянського хребта також виявлено верхове торфовище. Внаслідок значного антропогенного впливу, колишні лісові території зараз займають сіножаті і пасовища, які деградують через поши­рення заростей ялівцю. За попередніми даними українських вчених (проф. Степан Стойко), флора РЛПН нараховує понад 700видів судинних рослин, серед них 10% - це рідкісні і зникаючі види, 30 з яких знахо­дяться у Червоній Книзі України. Зокрема, це баранець звичайний, цибуля медвежа, белладонна звичайна, лунарія оживаюча, підсніжник звичайний, лілія лісова, гніздівка звичайна та окремі види родини орхідних.

Істотний антропогенний вплив на тери­торію РЛПН призвів до зниження показників фауністичного різноманіття. Серед зем­новодних та плазунів, на території парку відмічені гадюка звичайна, вуж водяний, мідянка, живородяща ящірка, полоз ескулаповий та саламандра плямиста (остан­ні два види знаходиться у Червоній Книзі України). У водах гірських рік та потоків во­дяться форель струмкова, щипівка гірська, гольян та харіус. Орнітофауна нараховує 60 видів птахів, серед яких зустрічають­ся рідкісні види, зокрема, підорлик малий, пугач та лелека чорний. Із ссавців на тери­торії парку відмічено оленя благородного, козулю, дику свиню, білку звичайну, тхора темного, лисицю. Дуже рідко трапляються видра річкова, борсук, куниця лісова, рись, вовк, ведмідь бурий та кіт лісовий.

Історія та культурна спадщина парку

На думку істориків, заселення території, на якій знаходиться РЛПН, розпочалося на переломі І і II тисячоліть, у часи існуван­ня Київської Русі і Галицько-Волинського князівства. Про це свідчить наявність ста­рих городищ, зокрема, поблизу с.Нижній Турів, де могли знаходитися давньоруські оборонні пункти. За свідченнями польсько­го історика Яна Длугоша, біля витоків Сяну і Дністра стояла легендарна фортеця Собінь. Вздовж Сяну, від Перемишля до Ужоцького перевалу, йшов торговий і війсь­ковий шлях із Київської Русі у Західну Єв­ропу.

Масова колонізація Верхнього Надсяння розпочалася у XIV-XVI ст., коли, у політично­му контексті, ця територія входила до скла­ду Королівства Польського, а після 1569 р. - до Речі Посполитої. У першій половині XVI ст. всі землі, розташовані у верхів'ях Сяну і його приток, належали краківському воє­воді Петру Кміту, який заснував частину на­селених пунктів, що знаходилися чи зараз знаходяться у межах парку - села Сянки, Соколики, Тарнаву Вижню, Тарнаву Нижню, Шандровець, Дзвиняч Горішній, Дидьову, Боберку і Локіть. На королівських землях, що належали до Розлуцької країни Самбірської економії, протягом другої половини XVI ст. королем Зигмунтом Августом та ко­ролевою Ізабелою були засновані Дністрик Дубовий, Верхня Яблунька, Нижня Яблунь­ка, Верхній Турів і Нижній Турів, які зараз також входять до складу території РЛПН. З 1772 до 1918 pp. уся територія Галичини, включаючи Турківщину, була у складі Австро-Угорської імперії. У 1918 р. Надсяння увійшло до Західно-Української Народної Республіки, з 1919 р. воно знаходилося у складі Польщі, з 1939 р. - СРСР і з 1991 ця територія перебуває у складі України.Варто також згадати трагічну сторінку іс­торії Надсяння, коли протягом 1944-1946 pp., внаслідок операції щодо очищення при­кордонної смуги, проведеної радянським режимом, було цілковито виселено біля 7 тис. мешканців восьми сіл - Соколиків, Тернави Вижньої, Тернави Нижньої, Дзвиняча Горішнього, Локітя, Дидьової, Журавина та Кривки.

Було зруйновано не лише присадибну забу­дову, але й унікальні пам'ятки сакрального мистецтва - дерев'яні церкви бойківського та неоукраїнського типів, що були знищені радянськими прикордонниками протягом 1957-1958 pp.

До сумного мартирологу увійшли такі цер­кви: Св.Дмитра, 1791 p., Соколики; Святих апостолів Петра і Павла, 1889 p., Тернава Вижня; Св.арх.Михайла, 1894 p., Терна­ва Нижня; Успення Пресвятої Богородиці, 1860 p., Дидьова; Непорочного зачаття Пресвятої Богородиці, 1901 p., Кривка; Св.арх. Михайла, 1905 p., Дзвиняч Горіш­ній; Св.арх. Михайла, 1907 p., Беньова (на лівому березі Сяну, у 1946 р. була сплюндрована солдатами польської Армії Людової та спалена у 1947 p.); Преображення Гос­поднього, 1918 p., Журавин та Св.арх.Ми­хайла, 1927 p., Локіть.

Протягом усього історичного часу, незва­жаючи на зміну політичних режимів, уклад життя населення Надсяння, що сформо­ване карпатською етнічною групою бойків, змінювався дуже повільно. Бойки відрізня­ються своєрідним діалектом, оригінальним одягом (геометричні узори та рослинний орнамент на сорочках), способом життя та народними традиціями й звичаями.