Туристичні можливості малих історичних міст України
Україна – урбанізована держава, більш ніж 60 % її населення проживає в містах, з них біля 40 % - в малих містах. Ми впевнені, що кожен розуміє різницю комунальних і соціальних стандартів для мешканця великих і малих міст. Мешканці малих міст більш незахищені не тільки через низький рівень життя. Малі міста значно більше потерпають від економічних негараздів, від яких страждає все наше суспільство. В значній мірі ця ситуація наперед визначена попередньою політикою, що формувала залежність економіки малого міста від діяльності одного або двох підприємств, інтегрованих в спільну економічну систему Радянського Союзу. З відомих причин, більшість таких підприємств не витримало вилучення їх з звичного кола зв’язків, і, як наслідок, рівень безробіття значно вищий, а питома вага надходжень у бюджет на одного мешканця у малому місті значно нижче, ніж у великих містах та обласних центрах.
Але найбільш серйозним викликом після руйнування радянської системи для багатьох малих міст стала втрата свого власного місця в великому економічному механізмі перерозподілу праці і капіталу на регіональному та національному рівнях. В свою чергу складові глобального ринку зробили цей виклик історії ще жорсткішим.
Для більшості малих міст повстало нагальне питання розробки власних стратегій розвитку у нових економічних і соціальних умовах. Цей складний вибір необхідно самостійно робити територіальним громадам, котрі тільки розпочали своє формування. Виходить замкнене коло: з одного боку, складність прийняття і втілення рішень подальшого розвитку міст з урахуванням глобальних, національних та регіональних тенденцій потребує серйозних зусиль міської громади, її мобілізації для вирішення цих питань, з іншого боку, ця спільнота тільки розпочинає формуватися і усвідомлювати себе територіальною громадою.
Тобто, одночасно необхідно вирішувати питання: куди йти, з ким, як і завдяки яким ресурсам забезпечувати цей рух.
Разом з тим, така ситуація історичного виклику має великий позитивний потенціал, оскільки, вперше за багато років виникає можливість самостійного вирішення власної долі. В цій ситуації для тих, хто зможе прийняти такий виклик, відкриваються великі перспективи розвитку.
На щастя, ми живемо в країні, чиї рекреаційні можливості, історична та культурна спадщина є колосальними ресурсами розвитку. Особливо це стосується тих малих міст, які найменше потерпали від техногенних навантажень індустріальної епохи, в яких в значній мірі збереглася від пожеж соціальних перетворень радянських часів наша історична спадщина. Для багатьох з цих міст туризм може стати головною стратегією їх подальшого розвитку.
Кожен з 147 міст, перелік яких затверджено постановою Кабміна, - це окрема сторінка у літопису України. Безліч історичних подій, деякі з яких, без перебільшень, вплинули і на хід розвитку цивілізації, відбувалися протягом століть на цій землі. Тому наша історія і культурна спадщина цікаві не тільки нашим найближчим сусідам. Разом з тим, цей величезний потенціал туризму є задіянним сьогодні лише в незначній мірі.
Для розуміння проблем подальшого розвитку туризма в малих містах спробуємо уявити себе туристом, котрий зацікавився нашою історією і вирішив здійснити індивідуальний тур по малим історичним містам України. По-перше, слід зазначити, що наш турист – відважна людина, оскільки більшість інформації про нашу країну в іноземних ЗМІ має негативне забарвлення: злочинність, корупція, бідність, різноманітні фінансові та політичні скандали, постійні техногенні катастрофи. Уявімо, що інтерес до України переміг побоювання, і наш турист починає готуватись до мандрівки.
Для туристів з країн ЄС, США, Канади, Японії, що звикла до високої мобільності і практичній відсутності кордонів, величезним сюрпризом виявиться необхідність отримання візи для відвідання України. Доречі, тільки сам цей факт залишає нашу країну без сотень тисяч додаткових мандрівників і, відповідно, без їх доларів, євро, фунтів тощо.
Вважаймо, що і це не зупинило нашого героя. Він відстояв довжелезну чергу на митниці в Борисполі (а це наш найкращий аеропорт) і, нарешті, дістався гостинної української землі. Одразу після перетину митного бар’єра люб’язні хлопці з таксомоторами активно запропонують нашому туристові послуги з перевезення в будь-який район Києва по тарифам, трохи вищим за європейський. І не має значення, що іноді таксі нагадує продукт автосвалки. Це не біда, оскільки надалі відбудеться знайомство з нашим туристичним сервісом.Наш турист дізнається, що у нас обмаль готелів, які реально відповідають европейському рівню, але ціни в деяких з них, набагато перевищують рівень послуг, що пропонуються. На щастя, починаючи з цієї осені, він вже не зіткнеться з ситуацією, коли ціна одного й того ж номера для нього і для громадянина України різниться і пояснити причину цієї дискримінації (ціни вище у два рази) ніхто не може. Він, звісно, не здогадується, що у столиці вартість його номера містить 15-20 відсотковий готельний збір – податок з обороту, котрий депутати міськради вважають найкращим засобом стимулювання готельного бізнесу і притоки туристів. Доречі, навіть знаходячись на центральних вулицях Київа, віне не зможе знайти звичного в будь-якому європейському місті центра турінформації.