Про деякі проблеми розвитку туристсько - краєзнавчої діяльності у вищих навчальних закладах

Постановка проблеми. Нині в Україні значна увага при­діляється розвитку сфери туриз­му. Її все частіше розглядають як сферу економічної діяльності, здатної давати прибутки, впли­вати на економічний стан міст, областей, регіонів. На фоні активного розвитку ту­ризму як сфери бізнесу неспра­ведливо позбавлені уваги не менш важливі інші його грані. Знизилася увага до туризму як сфери педагогічної, виховної ді­яльності, патріотичного вихован­ня молоді, активного відпочинку, корисного проведення дозвілля громадян України. Необхідність розвитку спортивно-оздоровчо­го туризму вимагає нового відношення до цього питання.

Дослідження виконано згідно з планом науково-дослідницьких робіт Запорізького державного університету.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблема розвитку туристсько-краєзнавчої діяльності у вищих навчальних установах є однієї з основних. У Положенні ”Про організацію туристської, краєзнавчої і екскурсійної роботи” , затвердженому ще наказом Міносвіти СРСР надається перелік, що складається з 18 форм такої роботи, у який всі екскурсії, прогулянки, походи, багатоденні подорожі і експедиції, гуртки, секції, клуби, вікторини, конкурси, змагання з використанням краєзнавчих матеріалів на заняттях фізичної культури. Цей перелік можна поповнити ще і такими формами, як туристський табір, учбово-тренувальний збір, семінари, консультації, огляди готовності. Але і тепер його не можна вважати повним і остаточним: можливі і ще якісь форми, поки не напрацьовані практикою, але які народяться в майбутньому.

Різноманітні форми діяльності забезпечують комплексний характер туристично-краєзнавчої діяльності у навчанні, вихованні й оздоровленні студентів, в ній закладені широкі можливості для творчої самодіяльності - спортивної, науковий, художньої, технічної, соціальної і педагогічної [1].

Але не всі частини цілого ( що складають у вищому навчальному закладі туристично-краєзнавчу діяльності) рівнозначні між собою, є більш важливі, основні, а є менш важливі , неспецифічні. Як найбільш важливі ми виділяємо групу із шести елементів: походи, прогулянки, екскурсії, експедиції, зльоти, змагання [1,2]. Саме цей ряд складає основне ядро змісту туристично-краєзнавчої діяльності у вищих навчальних закладах.

Сутністю туристської діяльності, тієї самою суттєвою формою її, тим зерном, без якого немає туризму, є похід. Взагалі усякі походи у всій їхній власній різманітності: ближні і дальні, одноденні і багатоденні, категорійні. Дійсно, без походів туризму немає і бути не може. Існуюче в деяких педагогів думка, що замість походів можна проводити екскурсії, які цілком замінять походи і приведуть до такого ж результату помилково [2,3]. Тільки похід, будучи самою комплексною формою туристсько-краєзнавчою діяльністю, що обов'язково містить у собі і краєзнавство, екскурсії в тому числі (без екскурсій, спостережень похід і немислимий), дозволяє одночасно досягати всіх цілей, які взагалі ставляться перед туристсько-краєзнавчою діяльністю.

Якщо в вищих навчальних закладах проводиться багато екскурсій, поїздок, реалізується краєзнавчий принцип викладання основ наук, влаштовуються в виставки і навіть створений свій студентський клуб, - усе це не робить туризм в вищому навчальному закладі фактом, а навчальний заклад - туристським. Турклуб, і підготовка розрядників, інструкторів по туризму, і проведення зльотів, змагань, конкурсів - усе це довільне від походів.

Найчастіше в вищих навчальних закладах проводяться походи і туристські змагання але немає краєзнавчої роботи - екскурсій, експедицій виставок музею. Чи навпаки - ведеться робота з краєзнавчої теми, створюється музей, проводяться конференції, але майже немає походів, або вони не пов’язані з краєзнавством, з пошуковою тематикою.

На жаль, відрив крає ведення від туризму, така однобока туристсько-краєзнавча діяльність - дуже розповсюджене явище в вищих навчальних закладах [2,4].

Формування цілей статті. Мета нашої роботи полягає у вивчені стану розвитку туристично-краєзнавчої діяльності у вищих навчальних закладах та розробити шляхи поліпшення її.

Актуальність та безсумнівна практична значимість відзначеної проблеми послужили передумовами для проведення нашого дослідження.Результати дослідження. Яка ж кількість туризму потрібна вищому навчальному закладу? Проста загальна кількість проведених за навчальний рік туристських походів ще не визначає цілком рівень розвитку студентського туризму у вищому навчальному закладі. Якщо, наприклад, у вищому навчальному закладі багато походів, але усі вони одно-дводенні, немає категорійних, то говорити про високий рівень туризму в цьому закладі не приходиться, це точна ознака відсутності в ньому гурткової форми туристської роботи. Тут студенти позбавлені перспективи, вони з року в рік ходять тільки в невеликі походи, їхня майстерність, їхній туристський досвід не росте, їхній краєзнавчий обрій не розширюється, їхні туристські інтереси урізані. У такому вищому навчальному закладі немає динаміки в розвитку туристсько-краєзнавчою діяльності.