Заповідники, заказники, парки, резервати Івано-Франківської області
В аналогічних лісорослинних умовах на крутому південному схилі на висоті 540—660 м зберігся острівний осередок дуба скельного в урочищі Городище, у підніжжя якого протікає Бистриця Надвірнянська. Панівними типами тут є дубова бучина маренкова, дубова субучина ожикова і волосистоосокова, дубовий субір з домінуванням тонконогадібровного та чорниці. Ця ділянка цікава для вивчення розвитку і поширення дубових лісів у середньому голоцені.
У рівнинних умовах лісництва в урочищі Буковинка серед грабово-дубових лісів з дуба звичайного охорона має дендрологічне та селекційне значення.
Резерват Ягороватий у Зеленському лісництві Надвірнянського лісокомбінату (22 га ). Охороняються цікаві для Горган рештки буково-ялицево-смерекових природних лісів, що мають еталонне значення.
Резерват природної смерекової бучини Бистрицького лісництва цього ж лісокомбінату (41 га) розташований на висоті 900—1000 м. Охороняється цікавий 130-річний праліс.
Резерват Прелуки в Зеленському лісництві Надвірнянського лісокомбінату (5 га). Охороняється корінний буково-ялицевий праліс, що має еталонне значення.
Довбушанський праліс на території Довбушанського лісництва Надвірнянського лісокомбінату (5 га). На висоті 1100—1200 м збереглись рештки буково-ялицево-смерекових лісів еталонного значення.
Резерват Верхнє Озерище на схилах гори Гропа в Бистрицькому лісництві Надвірнянського лісокомбінату (48 га). Охороняються рештки пралісу та субальпійські луки у гірській котловині з природним ландшафтом.
Ялицевий резерват Клива (103,8 га) створений у Любіжнянському лісництві Ділятинського лісокомбінату для охорони решток природних ялицевих лісів, які разом з ялицево-буковими та буково-ялицевими фітоценозами мали тут раніше зональне поширення. Внаслідок монокультурного господарства участь бука в цій формації зменшилась за рахунок смереки. Панівними в заповідному масиві є яличини смерекові зеленомохові та чорницеві. Вони відзначаються високою продуктивністю.
Резерват Глибокий Брусник на території Підліснівського лісництва Ділятинського лісокомбінату (2,6 га). Охороняється осередок рідкісної для Горган вільхи клейкої.
Резерват Синяки в Дорівському лісництві Ділятинського лісокомбінату (43 га). На скелях зберігся осередок природного смерекового фітоценозу.
Резерват Катеринка в Яремчанському лісництві Ділятинського лісокомбінату (5 га). Охороняються зарості гірської сосни на верхній межі лісу.
Резерват Підділ у Яремчанському лісництві Ділятинського лісокомбінату (20 га). Під охорону взято природну бучину, що сформувалась на вапнистих відкладах стрийської світи.
Смереково-буковий резерват Ладескул (3,2 га) розташований у Явірницькому лісництві Верховинського лісокомбінату на верхній межі лісу серед зональних смеречин. Охороні підлягає осередок смерекової субучини, він цікавий для вивчення висотного поширення бука у верхів'ї Чорного Черемошу.
Ботаніко-історична пам'ятка Манява-Скит у Манявському лісництві Солотвинського лісокомбінату (2 га). На висоті 650 м охороняється невеликий масив модрини польської, культурного походження. Модринове насадження цінне як лісонасіннєва ділянка. Пам'ятка цікава в архітектурно-історичному та ландшафтно-естетичному відношенні. Тут збереглись руїни стародавнього монастиря, заснованого у 1612 році. На річці Манявці — мальовничий водоспад Манява.Геолого-ботанічний резерват Осій (12 га) був створений поблизу селища Вигода на схилах одноіменної гори (764 м) ще в 1933 році для охорони природних букових та частково ялицево-букових лісів. У їх складі на південних схилах зростають липа серцелиста, граб, клен гостролистий, ліщина, свидина кров'яна, бруслина європейська. Панівними в резерваті є бучини маренкові, зубницеві та ожинові. На кам'янистих грунтах поширені субучини переліскові, а на південних схилах зрідка зустрічаються бучини волосистоосокові. Індивідуальної охорони в резерваті вимагає цінна лікарська рослина скополія карніолійська, а також рідкісні види — листовик сколопендровий, ведмежа цибуля та інші. У зв'язку з важливим лісогосподарським значенням букових лісів на горі Осій резерват доцільно розширити до площі 250 га. Заповідний масив цікавий і в зоологічному відношенні. Тут відмічено наявність ряду рідкісних теплолюбивих плазунів з генетичними південно-єзропейськими зв'язками. На схилі гори Осій над річкою Свічею є еталонне відслонення вигодської світи. Його геологічний вік — середній еоцен.