Заповідники, заказники, парки, резервати Івано-Франківської області
Тисовий резерват Княждвір поблизу села Верхнього на території Печеніжинського лісництва Коломийського лісокомбінату. Створений на невеликій площі ще в 1914 році. Тепер розширено його до 208 га. Тис зростає на площі близько 70 га у свіжих і вологих ялицевих бучинах в таких асоціаціях, як ялицева бучина тисово-маренкова, тисово-зеленчукова, тисово-плющева, тисово-волосистоосокова. Окремі дерева досягають висоти 10—12 м. У високоповнотних ялицевих бучинах тис досить пригнічений. Для його нормального росту та відновлення потрібне обережне зрідження верхнього намету. Крім тису, на індивідуальну охорону заслуговують такі рідкісні рослини, як білоцвіт весняний, шафран Гейфелів, листовик сколопендровий, лілія лісова, лунарія оживаюча та ряд інших.
Княждвірський резерват є найбільшим осередком тису на Україні і після Хостинського тисово-самшитового заповідного урочища є найбільшою заповідною ділянкою тиса ягідного в Радянському Союзі. Він має республіканське значення і становить чималу наукову цінність для вивчення поширення рідкісного третинного релікту, його біології та екології.
Лісогосподарське значення резервату полягає в тому, що він може служити насіннєвою ділянкою для заготівлінасіння тису з метою його вирощування для декоративних цілей, а також для ширшого культивування в поясі бучин, зокрема на вапнякових грунтах.
Дубовий резерват Кобаки в Кутівському лісництві Гринявського лісокомбінату (150 га). Запроектований ще в 1936 році для охорони природних покутських дібров. Найбільший масив стиглих дібров віком 100—120 років зберігся в околицях села Кобак. У трав'яному покриві характерні типові гірські рослини — тирлич ваточниковидний,сугайник австрійський та інші. З гірської дендрофлори тут поширені бук, ялиця, місцями смерека. Хвойні породи добре відновлюються природним шляхом і часто домінують у підрості. Панівними в резерваті є грабові діброви та буково-грабові діброви, рідше — ялицеві. На глеїстих грунтах у мікропониженнях поширені чисті осокові діброви з осокою трясунковидною. Заповідний масив має значення і як лісонасіннєва ділянка*.
Дубово-смереково-буковий резерват у Кутах (5 га) розташований на лівобережжі Білого Черемошу на висоті 700 м в Кутському лісництві. Тут зберігся фрагмент природного лісу, що свідчить про цікавий контакт висотного поширення скельного дуба, бука та смереки. Панівною у заповідному масиві є дубово-смерекова бучина ожиново-чорницева. Характерною її ознакою є суміш бореальних (чорниця, брусниця, грушанка середня) та неморальних видів (кадило мелісолисте, підмаренник Шультеса, зеленчук жовтий). В резерваті дуб скельний досягає на північно-східному мегасхилі Карпат найбільшої висоти над рівнем моря*.
Резервати Рахиня (12 га) і Надіїв (12,5 га) створені в Рахинському лісництві Болехівського лісокомбінату для охорони решток ялицево-дубових і дубово-ялицевих лісів, що мали колись зональне поширення на Передкарпатті та Буковині. Тут збереглось ялицево-дубове насадження віком 130—160 років. Панівною асоціацією є ялицева діброва волосистоосоково-квасеницева, рідше трапляються дубова яличина безщитникова та зеленчукова. В пониженнях переважає дубова яличина квасеницева. Обидва резервати мають значення для дослідження структури ялицево-дубових пралісів Передкарпаття, процесу їх формування і природного відновлення.
Резерват Камінь Болехівського лісництва (40 га). Тут збереглися рідкісні для Передкарпаття дубові бучини і субучини з дуба скельного та фрагменти реліктового буково-дубово-соснового субору. Вони цікаві для вивчення польодовикової історії розвитку дубово-букових лісів у Карпатах. Резерват має значення і як лісонасіннєва ділянка. В цьому ж лісництві на охорону заслуговують рештки дубового пралісу (4 га)*.Резервати Циментна (170 га), Годи (20га) та пам'ятка природи Раківчик (2 га). Ці заповідні об'єкти розташовані в Шепаровецькому лісництві Коломийського лісокомбінату. В урочищі Циментна збереглись на висоті 320 м високопродуктивні липові, буково-грабові та ялицеві діброви віком 80—100 (120) років. У трав'яному покриві частими є гірські види — крем'яник гарний, сугайник австрійський, вероніка гірська. Для ялицевих дібров характерною є домішка смереки. В околицях села Годи на охорону заслуговують рідкісні для карпатського регіону липові діброви, цікаві для вивчення дібровного ценотичного комплексу. В Раківчику збереглась грабова діброва віком 200—300 років. Окремі дуби досягають висоти 35 м і мають у діаметрі 160 см*
Резервати Орюк (22 га), Чимшори (13 га) та Кермаи (7,5 га) . в Печеніжинському лісництві Коломийського лісокомбінату. Під охорону взяті рештки природних букових та ялицевих пралісів, що становлять інтерес для працівників лісового господарства при реконструкції похідних фітоценозів.
Резервати Потоки (5 га). Городище (18 га) та Буковинка (15 га) у Надвірнянському лісництві. В урочищі Потоки поблизу Надвірної на висоті 550 м на південному схилі збереглась ділянка дубово-букового лісу з дуба скельного та домішкою береки. В Карпатах ця теплолюбива деревна порода зростає лише на південних мегасхилах вулканічного хребта та зрідка в передгір'ї Буковини. У згаданому урочищі берека регулярно плодоносить і відновлюється природним шляхом. Її супроводять такі теплолюбиві види, як омани мечолистий і шершавий, кадило мелісолисте, плющ. Заповідний масив цінний як лісонасіннєва ділянка, на крутосхилах ліси виконують захисну функцію.