Туристично - краєзнавчий рух у Галичині (1832 - 1939 рр.)
У розвиток туризму і краєзнавства у Галичині чималу роль відіграв В. Гнатюк - секретар НТШ у Львові, секретар етнографічної комісії НТШ та редактор багатьох видань. Він написав понад 300 праць та краєзнавчих розвідок.
В. Гнатюк тісно підтримував зв'язки з багатьма краєзнавцями Галичини. У 1902 р. він із І. Франком звернулися до краян із проханням збирати предмети старовини, пам'ятки мистецтва та передавати їх для музею при НТШ, заснованого 1895 р. [20: 78]. Крім того, зібрані матеріали передавалися і до Львівського музею, який був заснований товариством "Просвіта" у 1886 р. [8: б].
Почався етап українського музейництва, що розвивався на громадських засадах у двох напрямках: створення їх при масових інституціях та самостійних музейницьких організацій. Початок цій справі поклало товариство "Просвіта", керівником якої був К. Ланьківський.
У 1905 р. А. Шептицьким було закладено Церковний музей, що під керівництвом І. Свєнціцького у грудні 1908 р. набув статусу "наукової фондації", а з липня 1911 р. отримав назву "Національний" [14: 4]. А. Шептицький для музею передав свою особисту "колекцію із 9880 предметів. Серед них - рукописи XV-XVIII ст.. стародруки, архівні матеріали XVI - XVIII ст., ікони, твори живопису та графіки, речі культового призначення" [7: 284]. Для розміщення цих скарбів, він закупив велику палату у Львові. На створення музею А. Шептицький витратив 2 мільйони довоєнних корон і забезпечив його утримання [24: 39].
Крім музеїв проводились виставки, зокрема у Стрию в 1909 р. та виставка Домашнього промислу в Коломиї. [23: арк. 1-11].
Усвідомлюючи велике значення туристично-краєзнавчого руху, українські школи та гімназії почали проводити прогулянки, мандрівки та екскурсії по рідному краю. Так, у 1910 р. учитель Коломийської гімназії О. Цісик з групою мандрує з "Коломиї через Молодятин, Ослави, Яремче, Микуличин і Ворохту, аж ген на Говерлю" [25: 133], а учні городенківської української гімназії в 1912-1914 рр. "ходили на прогульки аж поза Дністер. Там практично вчилися пізнавати, цінити І любити рідний край" [26: 147]. Крім дізнання свого краю, деякі учні мали змогу побувати і в інших країнах Європи. Наприклад, гімназисти Станіславської гімназії "мали щастя побувати кільканадцять днів під безхмарним чарівним небом Італії" [16: 263].
20 травня 1910 р. у Станіславі відбулися Загальні збори, на яких був затверджений Статут українського туристичного товариства "Чорногора" і обрано голову та членів Виділу (Ради). Головою став С. Стеблицький, а до Виділу ввійшли Я. Трушкевич. І. Стасинець, Л. Чачковський, Й. Білинський. Статут товариства "Чорногора" був затверджений рішенням намісника цісаря в Галичині М. Бобжинським 10 червня 1910 р. [4: арк. 12].
За час свого існування туристичне товариство "Чорногора" проводило збори, конференції, прогулянки, екскурсії, мандрівки, друкувало фотографії вершин Карпат. Для любителів подорожувати почали виходити статті, нариси з туристично-краєзнавчої проблематики. [15: 67]. Це товариство проіснувало до Першої світової війни.
У 1920-х рр. на теренах Східної Галичини туристично-краєзнавчий рух відроджується і поширюється та набирає більш організованіших форм. В цей час велике поширення в краю знайшли не тільки освітні організації, які займалися туристично-краєзнавчою діяльністю, але й гімнастично-пожежні товариства "Сокіл" і "Січ" у яких перебували десятки тисяч осіб сільської .молоді. Крім того, тисячі юнаків та юнок були у "Лузі". "Орлах" - КАУМІ (Католицька акція української молоді), а найбільше у "Пласті" [6: 252], де велика увага приділялася туристично-краєзнавчій роботі.
У піднесенні туристично-краєзнавчого руху брали активну участь кращі представники української інтелігенції. Так, восени 1921 р. у Львові професор І. Крип'якевич заснував "Кружок любителів Львова". Саме з його ініціативи організовувалися перші мандрівки по Львову та околицях, що мали переважно історико-науковий характер. З часом "Кружок" розширив свою діяльність, доповнюючи туристично-краєзнавчу роботу збиранням та опрацюванням етнографічного матеріалу.ЗО травня 1922 р. відновило свою діяльність туристичне товариство "Чорногора" у Станіславі та утворилися його філії в Коломиї, де керівником був Р. Щипайло та Косові на чолі із М. Горбовим, який ще був засновником Пласту в Косові. Головою товариства "Чорногора" став лікар Я. Грушкевич, а членами Виділу - Ф. Величко, С. Никифорак О. Каратницький, С. Слюсарчук, С. Стеблинський, Л.Чачковський. Хочеться відзначити те, що Чачковський у 1925 р. відновив дослідження над Галичем. За словами Я. Пастернака, Л. Чачковський був "гарячий аматор-археолог" [17: 61].
Товариство "Чорногора" мало мету: 1) вивчення і дослідження Карпат: 2) збирання і розповсюдження відомостей про історичні та природно-ландшафтні місця краю; 3) вивчення та охорона пам'яток історії, культури та природи; 4) збирання та зберігання предметів старовини, зразків народного мистецтва та промислів.