Світовий ринок продукції енергетичного машинобудування та особливості розміщення галузі
Модернізації теплової енергетики України будуть сприяти західні інвестиції у розмірі 1,8 млрд. доларів, що виділяються на створення компенсуючих потужностей після виведення з експлуатації ЧАЕС.
В Україні поки що відсутнє власне котлобудування: усі котельні заводи колишнього СРСР були у Росії. До того ж, вони орієнтовані на виробництво котлів для палювання газомазутного палева. Тому машинобудівниками України розроблені концептуальні засади Програми організації виробництва сучасних енергетичних котлів на підприємствах Харківської області для переобладнання 100 пиловугільних котлів, що складають майже 80 % потужності усіх теплоелектростанцій країни. Ці котли будуть відповідати відповідним екологічним нормам України за західних країн. Згідно з цією концепцією шість ГРЕС (Луганська, Харківська, Придніпровська, Старобешевська, Слав’янська та Миронівська) будуть переобладнанні цім новим устаткуванням.
До того ж, в Харківському ЦКБ розроблено унікальне обладнання до всієї технологічної ланцюжки панелей екранів — істотної частини сучасних енергетичних котлів.
Складні частини інфраструктури котельного виробництва машинобудівного профілю почав виробляти “Турбоатом”.
3.3. Стан і можливості експортного потенціалу енергетичного машинобудування України
Розвиток машинобудівного комплексу, у тому числі й енергетичного, збільшення його експортного потенціалу є одним з визначальних напрямів структурної перебудови і оздоровлення національної економіки.
Зараз, коли придбання енергоносіїв за світовими цінами, різке зростання внутрішніх цін призводять до того, що не тільки окремі підприємства, а цілі підгалузі машинобудування стають неконкурентноспроможними не тільки на зовнішньому, але й на внутрішньому ринках. Тому приємним винятком є успішна експортна діяльність українських підприємств на зовнішньому ринку енергетичного машинобудування.
Україна постачає продукцію енергетичного машинобудування у 68 країн світу. Ця продукція здобула великий авторитет у світі. Турбіни електростанцій, потужні трансформатори, високовольтна апаратура вітчизняного виробництва використовується у більш ніж 40 країнах Європи, Африки, Південної Америки та Азіатсько-Тихоокеанського регіону. Наприклад, частка продукції в загальному обсязі експорту 1997 р. тільки Запорізького трансформаторного заводу, якій успішно експортує трансформатори, статичні електричні преобразовувачі, котушки індуктивності та дроселі, склала 15 % [2].
Однак складне становище державного бюджету не дає можливості підтримувати цю галузь на потрібному рівні.У 1995 році в Україну імпортувалось ядерних реакторів, котлів, устаткувань і механічних пристроїв на 1414,7 млн. доларів, у тому числі по бартеру на 381, 9 млн. доларів, що складає 27 % питомої ваги в обсязі імпорту [7].
ВИСНОВКИ
Енергетичне машинобудування як одна з важливих галузей машинобудування у цілому є матеріальною основою енергетичного забезпечення економіки. Великі можливості розвитку енергетичного машинобудування приховані у вдосконаленні територіальної організації цієї галузі, кращій розміщуваності її підприємств.
Розміщуючи об’єкти промисловості, виходять із різних міркувань і критеріїв ефективності запропонованих варіантів. Кожна галузь має свою специфіку розміщення, тому головним завданням, коли обґрунтовується розміщення промислових об’єктів, є пошук варіантів з найменшими виробничими витратами на будівництво, сировину, матеріали, а також на забезпечення підприємства робочою силою, всіма комунікаціями і транспортом.
Фактори розміщення промислового виробництва поділяють на декілька груп: природні — кількостні запаси і якісний склад природних ресурсів, умови їх експлуатації і використання; кліматичні, гідрологічні, орографічні умови та ін.; екологічні; технічні — досягнутий і можливий рівень техніки і технології; соціально-демографічний — забезпеченість промисловими трудовими ресурсами, стан виробничої і соціальної інфраструктури; економічні — економіко-географічне і транспортне положення, вартість капітальних вкладів, строки будівництва, ефективність будівництва, призначення і якість продукції, виробничо-територіальні зв’язки та ін.