Методи підготовки речовини для проведення дослідів в експериментальній геохімії і петрології

Таким чином, механічна і хімічна дія вивітрювання на мінерали дуже змінює їх зовнішній вигляд і робить невпізнаними. Особливо інтенсивно змінюються зерна рудних мінералів, які представляють найбільший інтерес у складі шліху. У зв’язку зі сказаним своєрідні ті методи, за допомогою яких мінерали діагностуються у шліхах. Звичайно лабораторний аналіз шліхів поділяють на дві стадії:

1)фракціювання шліхів (підготовка їх до аналізу і виділення груп мінералів, близьких між собою за деякими властивостями);

2)діагностика мінералів в окремих фракціях за допомогою різних методів дослідження.

У даній роботі розглянуто фракціювання шліхів.

1. Фракціювання шліхів

Фракціювання шліхів з цілю вивчення їх речовинного складу є одним із найголовніших етапів мінералогічних досліджень в лабораторіях. Методи сепарації основані на відмінностях в фізичних або фізико-хімічних властивостях розділюючих мінералів; відмінності в густинах, магнітних, електричних властивостях мінералів, твердості, розмірах і формі зерен дозволяють виділяти із загальної маси шліху групи мінералів, які володіють строго визначеними властивостями.

Визначення мінералогічного складу таких фракцій шліху значно полегшується, так як можливість знаходження в тій чи іншій частині шліху визначеного мінералу залежить від його властивостей і тому при діагностиці коло можливих мінералів помітно звужується. У багатьох випадках вдається виділяти моно мінеральні фракції, визначення мінералів яких не представляє труднощів.На даний час є багато принципово близьких схем, за якими проводиться фракціювання шліхів. В основі його лежить використання відмінностей у мінералів магнітних і електричних властивостей і густин. Складом шліхів – відношенням в ньому важких і легких мінералів – визначається послідовність виповнення окремих операцій. Найбільш часто розпочинають фракціювання із відокремлення фракцій феромагнетиків, потім за допомогою важких рідин відокремлюють важкі мінерали від легких і отриману фракцію оброблюють електромагнітом для розділу парамагнітних і діамагнітних мінералів (табл. 1.1).

Подібна послідовність операцій зручна при чорних шліхах, які мають невелику кількість легкої фракції (кварцу, польових шпатів і т.д.). Однак такі шліхи відмиваються при пошуках рідко, так як при цьому можлива втрата цікавих з пошукової точки зору типоморфних супутників рудних мінералів. При лабораторній обробці сірих шліхів потрібно дещо змінити послідовність

операцій – обробку шліху важкою рідиною проводити на кінцевій стадії (після відокремлення усіх магнітних мінералів). Якщо в шліху багато зерен таких легких мінералів, як кварц, польові шпати та ін., схема фракціонування змінюється, що дозволяє суттєво скоротити розхід важких рідин і їх розчинників і трохи зменшити час сепарації шліху (табл. 1.2). [1]

Таблиця 1.1 Схема фракціювання чорних шліхів

Зважування

Ситовий аналіз

Крупна фракція (+1 мм) Середня і мілка фракції (-1 мм)

Зважування, аналіз Скорочення шліху

Дублікат Навіска для аналізу (4-6 г)

В запас Зважування

Магнітна сепарація