Основні етапи розвитку емпіричної соціології

Цінності (зразки) Т.Парсонс розглядав як головні елементи особливого механізму зв'язку між соціальними і культурними системами, а норми - як соціальні явища, що регулюють конкретні соціальні процеси і відносини.Відповідно до основних положень структурно-функціональної теорії соціальних систем, суспільство соціальна система, що досягла стосовно навколишнього Середовища найвищого рівня самодостатності. Ця точки зору Т.Парсонса на суспільство як соціальну систему цілком розходиться з загальноприйнятим у 50-з рр. поглядом на суспільство як на сукупність конкретних індивідів і зближається з поглядом К.Маркса на суспільство як на суму зв'язків і відносин, у яких індивіди знаходяться один з одним. Але, на відміну від К.Маркса, члени суспільства розглядаються Парсонсом як частина оточення даної соціальної системи, внутрішніх умов її функціонування. Т.Парсонс звернув пильну увагу на головні аспекти тенденції до класового конфлікту в західному типі соціальної системи: індивідуальність вибору занять і деяка рівність можливостей; визначена протилежність між владою і підлеглими: розвиток різних культур у рамках диференційованої соціальної структури; залежність диференціації родин від розходжень у положенні людей у професійній структурі, нездійсненність на практиці абсолютної рівності можливостей. З огляду на них, можна створювати умови для запобігання переростання латентних конфліктів у класове протиборство.

Уже це раннє визначення містить у собі проблематику всього наступного функціоналізму: якщо в суспільстві має місце щось, що відповідає його потребам, то чи є це наслідком надіндивідуальної свідомості і задоволення чи потреби ж тут іншого роду залежність?

"Функціональна єдність" соціологічного аналізу, підкреслює Мертон, визначається не "зверху", не за допомогою якої-небудь теорії, а в нескінченній глибині соціальних фактів, що завдяки своїй функціональній визначеності є інтегруючими факторами соціального життя. Функціональні якості універсальні і представлені у всіх формах культури, що легко побачити при їхньому аналізі. Мало того, вони носять імперативний, примусовий характер у першу чергу для всіх суспільних інститутів, хоча це може виявлятися по-різному. У цілому функціональний аналіз застосуємо тільки до стабільних і стандартизованих об'єктів, якими можуть бути повторювані і типові явища, що характеризуються стійкістю (соціальні ролі, соціальні процеси, інституційні об'єкти, соціальні структури, засоби соціального контролю і т.д.).

Автор концепції докладно розкриває різні сторони поняття "функція". Функція - це "ті наслідки, що спостерігаються, що служать саморегуляції даної чи системи пристосуванню її до середовища". Дизфункція - це "ті наслідки, що спостерігаються, що послабляють саморегуляцію даної чи системи її пристосування до середовища". У прояві функції може бути дві форми - явна і схована. У тому випадку, коли внутрішня значеннєва мотивація збігається з об'єктивними наслідками, виявляється явна функція. Саме так вона усвідомлюється учасниками поведінкової системи чи ситуації. Вели Т.Парсонс приділив основну увагу аналізу механізмів підтримки "соціального порядку", те Р.Мертон зосередив свої зусилля на вивченні дизфункціональних явищ, що виникають унаслідок напруг і протиріч у соціальному житті.

Основна теорема "функціонального аналізу" по Мертону говорить як одне явище може мати різні функції, так та сама функція може виконуватися різними явищами. При цьому функціональний результат сприяє виживанню системи, її адаптації до навколишнього середовища. Те, що не сприяє виживанню й адаптації, є "дизфункція",

Соціометрія (мікросоціологія)

У 30-з роки нашого сторіччя на основі широкого використання психоаналітичного методу і гештальт-теорії в руслі психологічної традиції в соціології виникла нова галузь соціологічного знання, що одержала назву соціометрії, чи мікросоціології.

Під соціометрією прийнято розуміти теоретичне в прикладний напрямок соціологічної науки, що вивчає соціопсихологічні взаємини особистостей у малих групах.

Творцем цієї теорії є учень Зиґмунда Фрейда, що емігрував з Румунії в США, психіатр і соціолог Джекоб Морено (1892-1974).

Сам Морено визначав створену їм дисципліну в такий спосіб: "Математичне навчання психологічних властивостей населення, експериментальна техніка і результату, підучені при застосуванні кількісного якісного методу".

У якості трьох найважливіших базисних понять соціометрії він називав: "соціус" - товариш; "метрум" - вимір; "драма" - дія. "Замість аналізу соціальних класів, що складаються з мільйонів людей, ми займаємося ретельним аналізом невеликих груп. Це відхід від соціального всесвіту до її атомарної структури" - так Морено сформулював свою програмну концепцію.