Організація соціологічних досліджень, методи збирання та аналізу соціологічної інформації
Існує ряд процедур здійснення вибірки. Дослідник повинен ука¬зати, скільки ступенів відбору застосовується у вибірці, яка одиниця відбору і теми відбору на кожному ступені; що виступає основою вибірки (список, картотека, карта); .яка одиниця спостереження на останньому ступені вибірки тощо.
З питанням вибору методів вибірки органічно зв'язана процеду¬ра визначення об'єкта вибіркової сукупності та забезпечення її пред¬ставництва. Це найбільш важливі питання теорії вибірки. З одного боку, вибіркова сукупність повинна бути досить великою, щоб отримати на її основі достовірну інформацію. З другого - «економною», тобто оптимальною. Який же критерій оптимальності? Досвід свід¬чить, що для пробних опитувань достатня вибірка обсягом 100- 250 чол. При масових опитуваннях (генеральна сукупність становить 5000 чол. і більше) обсягом вибіркової сукупності повинен становити 10% генеральної сукупності, але не більше 2-2,5 тис. чол. Це гаран¬тує достатньо достовірні результати дослідження. Помилки вибірки, які інколи трапляються, бувають наслідком невірних вихідних ста¬тистичних даних про параметри контрольних ознак генеральної су¬купності; недостатнього обсягу вибіркової сукупності, неправиль¬ного застосування способу відбору одиниць аналізу (наприклад, відбір із неправильно складеного списку, невдалий вибір місця, часу проведення опитування тощо).
Робочий план соціологічного дослідження впорядковує основні етапи дослідження згідно з його програмою, календарними строка¬ми проведення, матеріальними та людськими затратами, а також основні процедурні заходи, підбір і підготовку виконавців, характер і порядок роз'яснювальної роботи, передбачає розробку форм контро¬лю за проведенням дослідження. Основними ланками робочого плану є: проба методик збору первинних даних (пілотажне, розвідувальне дослідження); польове обслідування (масовий збір даних на об'єкті); підготовка перших даних для обробки; обробка соціологічних даних (їх аналіз і інтерпретація), викладання результатів дослідження.
Допоміжні документи дослідження. Важливий елемент про¬грами - інструкція анкетеру (інтерв'юеру). В ній коротко форму¬люються цілі, завдання соціологічного дослідження, основні проце¬дури, які повинен здійснювати дослідник. Указуються місце і термін проведення опитування, коло осіб, з яким треба ввійти в контакт, характер опитування (анонімний, за списком і т.ін.), форма й зміст вступної бесіди з респондентами для роз'яснення цілі дослідження, порядок роботи анкетера в ході опитування, процедури, які він по¬винен виконувати із заповненими анкетами. Примітка містить відомості про адресата (кому і в якому вигляді здаються анкети).
Звіт - певна форма підведення підсумків соціологічного дослід¬ження - містить опис усіх розділів програми дослідження. Звіт включає основні висновки, практичні рекомендації, оцінює соціаль¬ну та економічну ефективність від реалізації результатів дослід¬ження. У додаток звіту входять усі методологічні та методичні до¬кументи соціологічного дослідження (програма, план, інструмен¬тарій, інструкції тощо), а також ті соціологічні дані (таблиці, гра¬фіки, індивідуальні думки), які не ввійшли у звіт при пошуку відповіді на основну гіпотезу. На основі звіту складається аналі¬тична довідка в декілька сторінок.
Методи проведення соціологічних досліджень. При розгляді цього питання слід зазначити, що жоден з методів соціологічних досліджень не є універсальним, але має свої чітко визначені пізнавальні можливості. А тому не існує взагалі «добрих» чи «поганих» методів, є методи або адекватні або неадекватні поставленому дослідником завданню; надійність методу забезпечується не тільки його обґрунтованістю, але й дотримуванням правил його застосування.
Найбільш економічним з точки зору затрат праці та аналіз документів. Він має й ряд інших переваг у порівнянні з іншими методами. Аналіз документів дозволяє оперативно отримувати фактографічні дані, наприклад про підприємство в цілому і йо¬го робітників та службовців. Ця інформація носить об'єктивний ха¬рактер. Але при цьому не можна забувати про обмеження, які зв'язані з якістю такої інформації.
Документом у соціології є спеціально створений людиною предмет, призначений для передачі чи зберігання інформації. Доку¬ментами є: письмові документи (державні архіви, архіви організа¬цій, особисті документи); іконографічні документи (твори образо¬творчого мистецтва - картини, гравюри, скульптури тощо); кіно-, відео-, фотодокументи; фонетичні документи (магнітофонні записи, грамплатівки).Є два основних типи аналізу документів: традиційний (класичний) і формалізований (контент-аналіз). Традиційний метод аналізу - це різноманітні операції, спрямовані на інтерпретацію даних, що містяться в документі, з прийнятої соціологом певної точки зору - інтерпретацію з'ясування змісту документа. Слабкість такого ана¬лізу в його суб'єктивності.
Щоб позбутись елементів суб'єктивізму традиційного аналізу, розроблені формалізовані (кількісні) методи аналізу документів (контент-аналіз). Суть цих методів полягає в тому, щоб знайти такі ознаки, риси, властивості документа (наприклад, частота вживання певних термінів), які б відображали істотні сторони його змісту. Тоді зміст документа робиться вимірюваним, над ним можна про¬вести необхідні обчислювальні операції і результати аналізу можуть досягти певної об'єктивності. Водночас формалізований аналіз має свою обмеженість, яка полягає в тому, що не весь зміст документів можна виміряти за допомогою формальних показників. Об'єктом контент-аналізу є зміст газет, кінофільмів, теле- і радіопередач, публічних виступів, суспільних і особистих документів, інтерв'ю, відповіді на відкриті запитання анкет тощо.