СОЦIАЛIЗМ ДИТИНИ ЗА МЕЖАМИ СIМ'Ї

М. Драгоманова, Г. Ващенка.

Iснують загальнi риси системи виховання i навчання в теорiях цих

українських педагогiв:

- виховання на основi нацiональної самосвiдомостi;

- нероздiльнiсть виховання i навчання;

- виховання на основi загальнолюдських i християнськiх цiнностей;

- освiта i виховання нацiональних педагогiчних кадрiв;

- висока культура i освiдченнiсть педагога як особистостi.

В суспiльствi iснуе багато соцiальних iнститутiв по вихованню

пiдростаючого поколiння. Це дитячi садки, школи, вузи, позашкiльнi

установи, неформальнi об'еднання i врештiрешт сiм'я - це один з

головних соцiальних iнститутiв, де закладаються основнi риси дитини

як людини взагалi, i як майбутнього громадянина нашого суспiльства.

В дошкiльних закладах дитина проходить адаптацiю до суспiльностей

(зокрема до своеї групи); надаються елементарнi навички ( по

особистому обслуговуванню). Вихователi та педагоги розвивають

естетичний, етичний свiт дитини, розширюють її свiтогляд.В короткому словнику даеться таке визначення дошкiльних установ:

“дошкiльнi устнови - яслi, дитячi садки, в яких виховуються та

навчаються дiти дошкiльного вiку по бажанню батькiв з немовля (3

роки) до старшого шкiльного вiку (7 рокiв)”.

Сiм'я i школа - головнi учасники виховання пiдростаючого

поколiння. Вплив сiм'ї на дiтей обумовленний родинними зв'язками.

Роль школи визначае її соцiальний статус. В “Законi України про

освiту” проходить лiнiя едностi навчання i виховання. Освiта не

зводиться до надбання певної суми знань, а розглядаеться як цiлiсний