Проблеми та перспективи соціальної політики в Україні

Для визначення вірного місця соціальної політики держави в економіці зростання слід, насамперед, зауважити, що соціальна політика активно впливає на економічне зростання через:

•збільшення сукупного попиту;

•підвищення продуктивності людського капіталу;

•зміцнення соціальної стабільності та поліпшення підприємницького та інвестиційного клімату;

•забезпечення легітимності (суспільної та корпоративної підтримки) інших заходів, спрямованих на активізацію зростання.

Від проїдання капіталу до стимулів зростання

Діяльність держави у соціальній сфері майже виключно в формі соціального захисту, про що йшлося вище, її відрив від інших складових соціально-економічної політики, і навпаки, здійснення економічної політики без урахування потреб соціального розвитку, як це відбувалося в Україні, закономірно призводять до руйнування як економіки, так і соціальної сфери.

Зазначені диспропорції досить яскраво проглядаються на прикладі взаємозв’язку грошової та соціальної політики. Відрив механізму визначення обсягу грошової маси в обігу від об’єктивних потреб економіки призвів до того, що забезпеченість обігу грошима (рівень монетизації ВВП по грошовому агрегату М2) впала з 50 % у 1992 році до 11,1 % у 1996 році. На перший погляд, ця несприятлива динаміка грошової сфери не відбилася на відносних показниках доходів населення.

Рис. 2. Динаміка грошової маси і доходів населення

Проте збереження або навіть зростання частки доходів населення і оплати праці у ВВП на тлі грошового забезпечення обігу, що зменшувалося, закономірно призвело до натуралізації заробітної плати, а також до виникнення заборгованостей з її виплат, яких до 1994 року не спостерігалося. Лише після початку поступової ремонетизації обігу (з 1997 року), у 1999 році вдалося призупинити, а у 2000 році значно скоротити заборгованості із заробітної плати (рис. 3).

Рис. 3. Динаміка грошової маси і боргів із заробітної плати

Ці негативні явища у соціальній сфері були наслідком дефіциту оборотних коштів підприємств у ліквідній формі з одного боку, та неможливості знижувати витрати на оплату праці шляхом її скорочення з іншого.

Зростаюче відволікання грошових ресурсів підприємств на оплату праці негативно позначилося на інвестиційній активності. Закономірно, що спад інвестиційної активності у 1995 році (-28,5 %) був більшим, ніж у 1994 році (-21,5 %), коли спостерігався найбільший промисловий спад. Адже саме у 1995 році відбулося різке скорочення монетизації обігу (з 26,7 до 12,5 %). Деяке пожвавлення інвестиційного процесу відбулося у 1998 році після початку ремонетизації економіки. Дефіцит ліквідності обумовив також суттєві труднощі зі сплатою підприємствами податкових платежів, що украй негативно відбилося на становищі соціальної сфери.

Таблиця інтегрально ілюструє вплив забезпеченості обігу платіжними засобами як на економічні (ВВП, промислове виробництво, інвестиції), так і на соціальні показники (доходи населення). Відчутні позитивні зрушення в економіці почали спостерігатися з 1997 року, коли уперше за роки реформ почалася ремонетизація обігу.

Таблиця

Деякі показники соціально-економічного розвитку України у 1992-2000 рр.

Таким чином, обмежувальна грошова політика, впроваджувана з кінця 1994 по 1998 р., з одного боку, примусила підприємства спрямовувати обмежені фінансові ресурси на поточну виробничу діяльність, а не на інвестиції. З іншого боку, вона ж сприяла спотворенню оплати праці, виникненню не притаманних нормальній ринковій економіці її первісних форм (натуральної оплати та зростання заборгованостей), які не вдається подолати й досі.