Соціолінгвістичний стереотип українця у свідомості польської молоді

Аналіз стереотипів вимагає міжгалузевого підходу. Раніше ця ділянка була здомінована суспільною психологією. Набагато більше можна осягнути співпрацею мовознавців, психіатрів, істориків, соціологів, антропологів та політиків.

Коли йдеться про стереотип, треба, п о-п е р ш е, взяти до уваги, що це не дослідження народних характерів. Народний стереотип може змінитися, коли з’явиться нова інформація або зміниться дійсність.

П о-д р у г е, опис народного характеру не створений суспільством, але може підлягати впливам народних стереотипів.

П о-т р е т є, поняття народного характеру близьке до поняття народної тотожності.

Народна тотожність та народні стереотипи

Народні стереотипи відносяться до “чужих”: до людей, країн, інших культур. Однак “чужі” не є однолітною масою. Декотрі з них є сусідами, інші - ні. Одні народи є ворогами, інші - ні. Певні суспільні групи можуть бути репрезентовані меншинами, які живуть серед нас, говорять або ні нашою мовою. Наше довір’я залежить від актуальних політичних та економічних обставин, а також від сталої ієрархії цінностей певного народу.Незважаючи на ці залежності, стереотипи завжди дуже стабільні. Залежно від обставин вони або “позитивні”, або “негативні”. Сусідні країни мають, як правило, кілька відмінних уявлень один про одного, кілька народних стереотипів, що служать різній меті.

На думку Бертінга та Віллан-Гандоссіего [4], народні стереотипи виконують наступні функції:

1.Служать членам суспільства як спільні для всіх пункти віднесення.

2.Зміцнюють зв’язки між членами суспільства.

3.Виражають спільні цінності шляхом протиставлення “наших” цінностей та звичаїв до цінностей і звичаїв “чужих”.

4.Їх можна вживати для позитивного підкреслення, що наша група відмінна від інших, з якими її можна сплутати.

5.Стереотипи можна вживати для відмежування особи або групи осіб, цінності та звичаї яких вважаємо шкідливими для нас (дискримінація).

6.Особи, які належать до цієї групи, можуть їх уживати для показу своєї лояльності – правдивої або фальшивої – у ставленні до цієї групи.7.Служать народові для творення “винних”, коли є криза.

Стереотипи завжди є частиною нашого почуття народної тотожності. Вони активні у певних обставинах: під час мечів, у період масового туризму, під час річниць національно-визвольних війн. У мирні періоди немає потреби підкреслювати негативні елементи, які виступають у наших стереотипах у ставленні до людей та народів, з якими підтримуємо хороші стосунки.

Стереотип українця у свідомості поляків

Уже декілька років у Польщі можна зауважити зріст зацікавлення проблемою народних меншин. Зобов’язуюче після війни правило етнічно однорідного краю викликало те, що про проблеми “меншин” писалося лише під кутом зору асиміляції, адаптації, а також зникнення культурових відмінностей. У 80-их роках ситуація почала змінюватися. На проблеми “меншин" звертається все більше уваги, щораз частіше вони стають предметом зацікавлення дослідників, а також “молодих шукачів правди”. Внаслідок цього з’явилися нові публікації, що піднімають цю проблему. Але такий корисний для меншин клімат існує недовго і лише у вузьких колах нашого суспільства, що, звичайно, замало для зміни старих закоренілих стереотипів, упередження існуючих міфів. Здеформований образ німця, українця, єврея є поширеним у масових засобах переказу- пропаганди, обов’язковій літературі - школі, оповіданнях - середовищі і т.д.

Проблематикою стереотипу українця зайнявся Марко Русакевич [8, 58-59]. Щоб представити цю проблему, він узяв до уваги матеріали, зібрані у Перемишлі 1986 року. Перемишль - це специфічне місто, в якому значна частина мешканців українці. Тут досить жива пам’ять про сильні антагонізми і конфлікти народно-визвольної боротьби довоєнних часів, періоду окупації, а також повоєнного періоду.