Ліна Костенко. Аналіз лірики

1. Слово вчителя.

Великий пласт лірики Ліни Костенко — це твори про кохання. Лірична героїня поетеси часто пережидає діаметрально протилежні почуття. Вона то радісна, то сумна, то палка, то стримана. Це чут­лива, ніжна, зболена душа. Коли читаєш любовну лірику Л. Косте­нко, образ ліричної героїні якось підсвідомо асоціюється з образом самої авторки, такі ці твори відверті й щирі. Так написати могла тільки людина, яка сама пережила щось подібне. Кохання — Бо­жий дар, який дається далеко не кожному. Більшості людей випа­дає на долю так і прожити своє життя, не відчувши цього великого почуття, а за кохання приймати і скороминучу закоханість, і фізи­чний потяг, і просто симпатію до людини. Тому, - якщо прийде до вас справжнє взаємне кохання,— бережіть його, а якщо воно буде нерозділене, нещасливе,— то не проклинайте.

2. Бесіда з учнями за творами Л. Костенко «Світлий сонет» та «Розка­жу тобі думку таємну».

(Учитель виразно читає вірш «Світлий сонет».)

1) Нерозділене кохання — це драма душі. То в чому ж щастя?

2) Чому, попри драматизм стану ліричної героїні, загальний на­стрій вірша — оптимістичний?

3) Яким ви собі уявляєте щасливе кохання?

(Учитель виразно читає вірш «Розкажу тобі думку таємну».)

4) Зіставте ці два твори: що в них спільне, а що відмінне?

5) Яким ви бачите почуття «на сьогодні, на завтра, на вік»?

3. Слово вчителя.

Найхарактерніша ознака почуттів героїнь Л. Костенко — макси­малізм. У цьому плані вони ніби продовжують жіночі типи Лесі Українки. У збірці «Над берегами вічної ріки» вірші про кохання вже не мають описового характеру. Слово стає містким, фраза — лаконічною, метафора — небуденною:

Нічого такого не сталось. Бо хто ти для мене? Сторонній. Життя соталось, соталось Гіркими нитками іронії. Життя соталось, соталось, Лишився клубочок болю. Нічого такого не сталось. Ти просто схожий на Долю.

Часом здається, що жінка, здатна на такі почуття, прийшла в наш бурхливий вік із часів лицарства і ніяк не звикне до стану емансипованої жінки, що дала право чоловікам дивитися на неї, як на рівню. Ця жінка сумує за часом, коли їй поклонялися, коли вона могла роз­раховувати на силу своєї слабкості. Тож і сумує вона за втраченим.

Інтимна лірика Ліни Костенко — це напружений діалог розуму ' й серця, це велика печаль: хто виміряє, скільки втрачено, а скіль­ки знайдено на стежках емансипації?

4. Бесіда з учнями за твором Л. Костенко «Моя любове, я перед тобою». (Учитель виразно читає твір.)

1) Які почуття у вас виникли, коли ви слухали цей твір?

2) Як ви розумієте слова: «Не дай мені заплутатись в дрібни­цях...», «Не ошукай і крил не обітни...», «І не приспи, для чого я живу...»?

3) Який зміст фрази: «Даруй мені над шляхом тополиним важ­кого сонця древню булаву»?

4) Якщо тут відбувається діалог між розумом і серцем, то що перемагає?