Українська дитяча література: морально – етичні основи філософії Григорія Сковороди, Микола Вінграновський. Твори для дітей

В художніх творах Сковорода приводить думку, що щастя – в пізнанні та самовдосконаленні на основі “сродної” життєвої діяльності. Воно – в гармонійному поєднані того, що задовольняє внутрішні духовні потреби людини, воно – “всередині нас самих”:

Глянь в сердечние пещери!

В душі твоїй глагол, вот будеш с ним весьол!

Поет підкреслює, що головне в житті людини – серце. Сердечне задоволення, “веселість серця” є характерною ознакою щастя, до якого прагнуть люди: “О, сколь дорога ти. Радость сердечная!”зане до певної міри також із самотністю, яка схиляє до роздумів, до пізнання самого себе. Звідси – відраза до “городов многолюдних”, де панує егоїзм, користолюбство, гірка неволя і розпуста.

Сковорода шукає душевної рівноваги осторонь від суєтного світу. В гармонії з природою, яка приносить йому неповторне відчуття повноти життя:

О дуброва! О свобода! В тебе я начал мудрець,

До тебе моя природа, в тебе хощу и умереть.Якщо вірші та пісні Григорія Сковороди насичені філософськими роздумами про становище людини в суспільстві і розкривають внутрішній світ поета, то його трактати сповнені філософських роздумів про щастя в житті людини, про її взаємини з навколишнім світом. Філософ учив, що справжнє щастя полягає в єдності самопізнання, істини і праці. Він підкреслював, що прагнення до творчої праці лежить у самій природі людини. Праця відрізняє людину насамперед від тварини. Вона є найголовнішим джерелом радості, насолоди і щастя.

На думку, Григорія Сковороди, праця самою природою призначена супроводжувати все життя людини, вона – всеперемагаюча сила, без якої немає ніякого людського добра. Але праця стає радістю і щастям лише тоді, коли вона відповідає індивідуальним природним нахилам людини, є “Гродною”, вільною. І навпаки, “несродная” праця не приносить їй ні насолоди, ні морального задоволення, а суспільству завдає непоправної шкоди. Така праця є мукою, вона позбавляє людину “радощів сердечних”, прирікає її на гіркий смуток, нудьгу. Пояснюючи, чому люди часто обирають працю без любові, без “сродності”, Сковорода підкреслює, що причиною цього є нестримне прагнення до матеріальних благ, привілеїв, високих чинів і гучної слави. Щоб бути щасливою, людина повинна пізнати себе, свої здібності і вибрати відповідно до них той чи інший вид суспільно корисної праці.

Разом з тим у своїх філософських і художніх творах Сковорода викривав дармоїдство, користолюбство, зажерливість і кликав народ до іншого життя, до інших розумних порядків.

2. Микола Вінграновський. Твори для дітей

Микола Степанович Вінграновський народився в 1936 році в місті Первомайську на Миколаївщині. Йому було лише п’ять років, коли почалася Велика вітчизняна війна, тому й дитинство його було тривожним і важким.

Микола Вінграновський почав писати вірші у студентські роки. Перша поетична збірка “Атомні прелюди” вийшла в 1962 році, а у 1967 році побачила світ друга поетична збірка – “Сто поезій”.

У дитячу літературу письменник прийшов теж зразу – на початку шістдесятих років. У журналі “Ранок” з’явилися оповідання “Бинь-бинь-бинь” і “Чорти”. Друкувалися й перші вірші для дітей, які увійшли в окрему збірку “Андрійко – Говорійко”, а трохи пізніше – книжки поезій “мак”, “Літній ранок”, “Літній вечір”. Автор оповідань і повістей “Первінка”, “Сіроманець”, “Гусенятко”, “На добраніч” та інші.

Микола Степанович був поетом, прозаїком, кіноактором, кінорежисером, сценаристом. Звідки в однієї людини скільки талантів? Микола Вінграновський казав: “Воно виходить у мене, сказати б, само по собі. Це не моя примха, не спеціальна запрограмованість. Справді, десь воно само у мене йде – і дитячі книжки, і твори для дорослих, і режисура, і ті ролі, що їх зіграв як актор. Це не обтяжує і не заважає. Навпаки, якось змінюється ритм твого внутрішнього життя”