Вороний Микола - життя та творчість

В основу сюжеті покладено легенду і літопису про сина половецького хана, якого взяв у полон з ясирем князь Володимир, оточивши “його почтом і розкошими догідно”. З часом юнак, кохаючись у розкошах, почав забувати рідний стер, а “край чужий, чужі звичаї, як за рідні уважати”. Переродилося, зчерствіло його серце, забув він і привольне життя. І рідного батька, і родину, і мову, і чари пісень вільного народу. Посланець від батька співає пісню його краю. Але ніщо не вражало юнацьке серце:

Там, де пустка замість серця,

Порятунку вже не буде!

Здавалось ніякі ліки не зарадять, не допоможуть. Та ось старий гінець виймає з-за пазухи жменьку сухого зілля із степу Євшан-зілля. Пахощі гіркого полину вдарили в груди, вогнем пронизали серце юнакові: “Рідний степ – широкий, вільний” “раптом став перед очима, з ним і батенько нещасний!”

Прокинулося найдорожче, найсвятіше почуття – любов до рідного краю і жадана мить “воля воленька кохана!” Ніщо тепер не в силі зупинити юнака:

Краще в ріднім краї милім

Полягти кістьми, сконати,

Ніж в землі чужій, ворожій

В славі й шані пробувати! -

Вихопилися з його уст віщі слова, і він, “оминаючи сторожу крадькома простує в рідний стер, у край веселий”. Найдорожче для сина, найдорожче для людини – її рідна землі і воля в ріднім краю. Високим патріотичним акордом – зверненням до сучасної України, її синів – звучать останні рядки поеми:

Україно! Мамо люба!

Чи не те з тобою сталось?

Чи синів твоїх багато

На степах твоїх зосталось?

Чи не всі вони відцурались свого роду, своєї матері-Вітчизни, і бракує їм “тієї сили, духу, що зрива на ноги”, що веде до боротьби проти рабства? Немає тієї сили, що пробудить почуття національної гідності, немає і кобзарів, що колись “співали-віщували заповіти благородні”, будили приспану гордість. Ось чому тепер “манівцями ми блукаємо без дороги!” І поет справедливо ставить запитання:

Де ж того євшану взяти,

Того зілля – привороту,

Що на певний шлях направить, -

Шлях у край свій повороту?!

Більшість віршів Вороного і є тим пошуком євшан-зілля, того привороту, тих ліків, які зможуть повернути синів до рідного лона. Глибоко патріотична поема викликала невдоволення лише у тих, хто зрадив інтереси свого народу, хто став виконавцем чужих ідей, рабом, чужинцем на рідній землі, перевертнем, манкуртом.