Легенди Івано-Франківщини
Коли ми маленькі, то хочемо, щоб мами проводили весь свій час з нами. Я пам’ятаю, що коли я була ще зовсім маленька я просила маму чи бабусю, щоб вони розповідали мені казки чи легенди, або співали колискову. З самого дитинства ми пізнаємо світ з казок, легенд. Саме легенди і казочки стали нашими першими екскурсоводами українських земель. Так, як мене знайомила мама з легендами, так і я хочу познайомити вас з ними. Отже, приготуйтесь слухати...
ЛЕҐЕНДИ • КАЗКИ • ПЕРЕКАЗИ
Усі ми вийшли із казки. Кожна людина. А загалом людство, наш світ виросли на міфах та легендах. На цих трьох китах буйної уяви і фантазії стоїть і сама історія народів. Минуле і нинішнє, реальність і вигадка, слово мовлене і писане переплітаються у чарівливе тло, на якому віками триває життя на землі.
Найперше дитина пізнає світ через казкову пригоду героїв народних фантазій, пізнає нікчемність зла і всепереможність добра та справедливості.
Не може бути нормального розвитку дитини, якщо вона з малих літ не познайомиться з Колобком, Ріпкою, Паном Коцьким, Солом'яним Бичком, Котигорошком, Яйцем-райцем, Рукавичкою, Лисом Микитою, Кирилом Кожум'якою, Фарбованим Лисом.
У цих героях характер, натура і мрія українців, і дитина, слухаючи, читаючи казки, формується під їхнім благодійним впливом, тобто стає нормальною людиною, а головне — українцем.
Казка асоціюється з дитинством людини, а міфи, леґенди з дитинним станом розвитку людства. На «дорослому» етапі людство наче втрачає здатність творити і вифантазовувати цікаві, фантастичні, привабливі, почасти наївні історії, які трапляються з людьми. Цю властивість зберігають лише поодинокі представники суспільства. Це казкарі, яких знаємо з дитинства: Шарль Перро, Ганс Крістіан Андерсен, В. Гауф, О. Пушкін, І. Франко, Астрід Ліндґрен, Н. Забіла. Зараз найбільш популярна Роуз зі світом Гаррі Поттеро.
А ще були збирачі казок, упорядники книжок з цим дивом: брати Ґрімм, Афанасьєв, Гнатюк, Кольберґ. А в наш час — Степан Пушик. Саме він упорядкував і видав відомі книжки казок «Золота вежа», «Срібні воли». Письменник записав чимало казок на Бойківщині і зокрема на Підгір'ї. В селі Полику від Доні Юрчак та селі Порогах від І. Яремчука на Богородчанщині. З дозволу Степана Пушика ми поміщаємо добірку записаних ним казок.
До речі, цього року минає 25 літ як не стало славної казкарки Є. Юрчак. Саме з цієї причини (25 років як померла Євдокія Юрчак) ми подаємо добірку казок, записаних С. Пушиком з уст народної казкарки і вміщених ним у книжці «Золота вежа». Нехай це буде даниною добрій пам'яті про цю непересічну жінку.
Окремою сторінкою подана літературна леґенда письменниці Марти Гай про походження назви Богородчани.
А відкривається книжка невеликою леґендою про золотий плуг, яка дає назву добірці легенд, переказів, казок. Усі вони записані в селах Богородчанського краю окремими сумлінними бібліотекарями, деякі зібрані й упорядковані нами.
В цій збірці домінує слово «золото». Воно і як дорогоцінний, благородний метал, воно і символ золотого багатства людської душі, серця і багатої уяви, що творить золото казки. Золотий же плуг зустрічається в переказах багатьох творів, зокрема існує давній міф про те, як боги подарували скіфам-землеробам золотого плуга.
Отож плуг — символ і українців-землеробів, які споконвіку йдуть за ним, орють ниву, що плодоносить золотим зерном. Але не хлібом єдиним живе людина, а словом, даним Богом, словом-золотом, у цьому випадку золотим розсипом народної творчості.
... Колись давно маленьким, щойно навчившись читати, я прийшов до свого двоюрідного брата Івана Козаченка (золотої людини, якої вже давно нема на цьому світі), журналіста, поета, прозаїка, і попросив дати мені щось до читання. Він дав мені дві книжки: «Українські народні казки» та Франкового «Лиса Микиту». Вони були моїми першими книжками, першими казками.