Коломийки. Пісні літературного походження
Сідаю я на кріселце, беру в руки перце,
Пишу тобі дрібний листок, дорогеньке серце.
Ой кувала зазулечка на дубовім листу,
Перші слова мого листа — слава Йсусу Христу!
Перші слова мого листа до тебе, миленька,
Ой рад би-м сі довідати, чи ти здоровенька.
Пишу тобі цей листочок та й не дуже дрібно,
Аби тобі, Пазунечко, читати вигідно.
Ой прошу ті’, мій листочку, як матір рідную,
Попроси ж ти Пазунечку та ще й молодую.
Та най же вна, молоденька, всю роботу лише,
Та най мені з України листочок напише.
А якась Пазунечка чи Марійка, чи Анничка так само гарно, доладно відписувала своєму коханому, і була в тому велика писемна етика, якої бракує сучасній молоді. Можна зробити висновок, що ритміка й мотиви віршів та мелодій витворюють поведінку людей і що це взаємний процес. Іван Франко називав коломийки величчю відламу нашої любовної поезії, «відламу, яким, мабуть, у такій численності, різносторонності та свіжості мотивів не може повеличатися ні один інший народ. Скільки знаємо, аналогічні появи в інших народів (так звані Sclnadahupfeln (частівки) німецьких горців, «краков’яки» та «мазурки» поляків, свіжо постаючі «частушки» москалів, ані багатством тем, ані яркістю колориту, різнородністю тону та правдивістю чуття, ані числом не можуть іти в порівнянні з нашими коломийками». Так писав великий Франко про маленькі коломийки, і стократ мав слушність.
Пісня - невеликий (здебільшого з 3-5 куплетів) ліричний вірш, що виконується співом. Часто куплети пісні мають приспіви - рефрени. Мелодія першого куплета потім переноситься на текст усіх інших куплетів цієї пісні. Розрізняють народні пісні і пісні літературного походження, автори яких невідомі.
Народні пісні, передаючись з уст в уста, весь час удосконалювалися: поглиблювався їх зміст і гнучкішою та яскравішою ставала їх форма. Широтою охоплення явищ життя, багатством художніх засобів, глибиною ліризму, виразністю зображення картин і музикальністю народні пісні здобули велику любов у масах. Народні пісні дуже різноманітні за своїми жанрами, Бувають пісні трудові, обрядові, календарні (колядки, щедрівки, веснянки, русальні, купальські, обжинкові). колискові, весільні, похоронні (голосіння), історичні, баладні, коломийки, частушки.
Поетика (гр. poietike) - так іноді називають один з основних розділів літературознавства - теорію літератури. Частіше поетикою називають ту частину теорії літератури, яка вивчає питання структури творів, їх композиції, поетичну мову та віршознавство, тобто питання форми літературних творів. Вужче значення терміна "поетика" - це художні особливості творчості якогось видатного письменника.
Поетичне життя і музична обдарованість українського народу забезпечувала високий рівень розвитку музично-пісенної творчості. Продовжували побутувати землеробські пісні календарного циклу, а також колядки, веснянки, колискові, весільні та ін. Широкою популярністю користувалися пісні-романси.