Культурно-просвітницька праця Андрія Чайківського

Вступ

1. Дитинство та юність А.Чайковського. Формування письменника та громадського діяча

2. Подальший громадський та літературний шлях А.Чайковського

3. Коломийський період життя і творчості А.Чайковського

4. Основні напрямки громадської та просвітницької діяльності А.Я.Чайковського

Висновок

Використана література

Вступ

Одне з найпочесніших місць в українській культурі посідає Андрій Якович Чайковський, який поставив перед собою завдання посвятити свою творчу працю повістям з якоїсь історичної доби рідного народу, маючи на увазі виховання молодих поколінь у любові до своєї країни, до її історії. Чи знайдемо ми в світовому літературному процесі ще такого письменника, який був не тільки чистим літератором, але й громадським діячем, вів активну культурно-просвітницьку діяльність, цікавився історією та майбутнім українського народу.

Андрій Чайковський увійшов в українську літературу наприкінці XIX століття і працював на її ниві чотири десятиріччя. Його численні оповідання й повісті були високо оцінені Іваном Франком, Михайлом Коцюбинським, Осипом Маковеєм. Наші уявлення про західноукраїнський літератур­ний процес кінця XIX — початку XX століття будуть неповними без осмислення його творчості. Він збагатив українську літературу творами, в яких реалістично показав галицьку дійсність, створив картини побуту різних верств населення краю. Чайковський-адвокат написав цілий ряд оповідань та нарисів «з судової зали». Плідно, хоч і з неоднаковим успіхом, працював він в жанрі історичної повісті.

Художня проза Андрія Чайковського мала широкий резонанс. Його твори видавалися у Льво­ві, Коломиї, Чернівцях, Станіславі, Тернополі, Києві, Харкові, Катеринославі, Відні, Празі, Кракові, у США та Канаді.

1. Дитинство та юність А.Чайковського.

Формування письменника та громадського діяча

Народився Андрій Якович Чайковський 15 травня 1857 року в місті Самборі на Львівщині в ро­дині дрібного урядовця. Рано залишившись сиротою, жив у своїх родичів: спочатку в селі Гор­диня Самбірського повіту, а з 1869 року — в Самборі. Майбутній письменник походив з так зва­ної ходачкової (дрібномаєтної) шляхти, дитинство своє провів у її середовищі. До середини XVII століття ця верства населення мала привілеї, а пізніше, в 50—60-х роках, їй залишилися хіба що спогади про них. І все ж вона була сповнена гордощами за колишні права. Тепер вона від­різнялася від «простих» селян одягом, окремими рисами побуту та своєрідним мовленням.

Зростав Андрій у мальовничому краї над Дністром, серед людей працьовитих і співучих, жадібно вбирав у себе казки, легенди, оповіді про минулі часи, прислухався до пісень і парубоцьких жар­тів. Враження дитинства пізніше прислужилися йому як письменникові.

В гімназії він пробує писати. Брався за оповідання, драми. Твори цієї пори відзначалися гарною поетичною мовою, дотепністю. Однак скоро полишив літературні вправи. Невпевненість у власних силах, відсутність належної оцінки з боку майстрів слова зупинили його творчі по­риви.

1877 року Чайковський вступив на філософський факультет Львівського університету. Почали­ся ще більш нужденні, важкі дні. Не маючи чим платити за навчання, він кидає філософію і йде до війська. Через рік повертається до університету — тепер уже на юридичний факультет. Тут з головою поринув у студентське життя — очолив молодіжну організацію «Дружній лихвар», а невдовзі став одним із засновників «Кружка правників». За якийсь час вдалося дещо поліпшити своє матеріальне становище: у 1880 році знайшов платну службу в культурно-освітній громадсь­кій організації «Просвіта».