М.Рильський – як пейзажний лірик, як перекладач

"Українськi переклади Пушкiна - конче потрiбнi. Це, по-перше, спосiб наблизити пушкiнську спадщину до широких мас нашого народу, якi думають i говорять українською мовою, отже, значить, переклади є трамплiн до дальшого ознайомлення з творчiстю Пушкiна в оригiналi; а, по-друге, який це прекрасний спосiб вигострити свою мовну зброю, пiднести українську мовну культуру на вищий щабель розвитку! Переклади Пушкiна на українську мову збагачують, отже, українську мову, українську поезiю, лiтературу взагалi".

Роботу над поетичними перекладами М. Рильський старить не нижче вiд оригiнальної творчостi. Це не тiльки змагання поета однiєї нацiональностi з поетом iншої, це також наполеглива боротьба з матерiалом рiдної мови, створення нових мовних, отже, i iдейних цiнностей. Саме цi риси i характеризують Рильського як перекладача слов'янських поетiв - Пушкiна, Мiцкевича, Словацького, Некрасова, генiальної поеми, створеної Київською Руссю, "Слово о полку Iгоревiм" i сербських епiчних пiсень, французьких поетiв - Буало, Корнеля, Расiна, Мольера, Вольтера, Гюго, Ростана та iнших, як спiвавтора перекладачiв першої частини славетної поеми Данте i комедiї Грибоєдова "Лихо з розуму" та перекладача багатьох iнших генiальних i талановитих творiв свiтової лiтератури.

Нездiйсненним здалось би поетам XIX столiття завдання поетичного перекладу французьких класикiв XVII столiття з їх математично точною i сповненою абстрактних понять мовою, перифразами, метонiмiями, антитезами, пишномовнiстю. Але всi цi труднощi Рильський поборов. Вiн умiє засобами рiдної мови (як треба знати її в усьому її невичерпному лексичному i стилiстичному багатствi!) вiдтворювати цих класикiв, вiддавати рiдною мовою ущипливу iронiю Вольтера ("Орлеанська дiва"), прозору яснiсть пушкiнського вiрша, селянську говiрку Некрасова, романтичний пафос Ростана ("Сiрано де Бержерак"), рiзноманiтну мальовничiсть Мiцкевича. Якого б поета Рильський не перекладав, вiн завжди дає високопоетичний твiр, збагачуючи скарбницю української лiтератури.

Iнодi вiдмiннiсть граматичного строю не дозволяє точно вiддати оригiнал. Тодi поет майстерно змiнює образ, не руйнуючи його, - як вiн сам висловився у статтi "Слово перекладача" (1937). Наприклад, пушкiнськi рядки:

Как величавая луна,

Средь дев и жен блестит она...

Рильський перекладає:

Зорею ранньою вона

Блищить серед зiрок одна,

бо українська мова не дозволяє порiвнювати_ _красуню з_ _мiсяцем через незбiг граматичного роду.

Керуючись глибоким розумiнням iдейного задуму, духу i стилю оригiналу, Рильський широко використовує прийом творчої компенсацiї образу, коли образи або характернi стилiстичнi звороти, випущенi в одному мiсцi перекладу, переносяться у найближчi строфи чи рядки. Чимало прикладiв Цього можна знайти у видатних творчих досягненнях Рильського - перекладах "Євгенiя Онєгiна" та "Мiдного вершника" Пушкiна i одного з найбiльших творiв польської лiтератури, романа-епопеї Мiцкевича "Пан Тадеуш".

Працювати над цим перекладом Рильський почав ще в двадцятих роках. Перше видання перекладу з'явилось у 1927 роцi i дiстало високу оцiнку у радянськiй i польськiй критицi. Проте поет не зупинився на цьому першому варiантi, ще понад два десятилiття працював над ним i в 1948 роцi випустив новий варiант, який без перебiльшення можна визнати найкращим з усiх перекладiв цього твору на iнослов'янськi мови.

Епiчний спокiй, пильнiсть зору, що помiчає найдрiбнiшi деталi побуту, м'який гумор, багатство барв i звукiв - усi цi риси поеми Мiцкевича з надзвичайною майстернiстю вiдтворено в перекладi Рильського.Робота над перекладом "Пана Тадеуша" була для Рильського прекрасною школою поетичної майстерностi, де йому доводилося бути i мовознавцем, i iсториком лiтератури. У численних статтях i передмовах до цього i до iнших перекладiв з улюбленого польського поета Рильський пiдкреслював в його творчостi глибокий патрiотизм, волелюбнi устремлiння, мрiї про майбутнє братерство слов'ян, що спорiднюють Мiцкевича з Пушкiним i Шевченком. Цими статтями i перекладами М. Рильський вийшов у перший ряд знавцiв Мiцкевича не тiльки на Українi, а й у всьому Радянському Союзi. У рiзних власних творах, особливо в поемi "Марина", Рильський творчо продовжував благороднi традицiї не тiльки Шевченка, а й великого польського поета.